АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Дмитро Юрі­йович (27. 09. 1892, с. Бодаква Полтав. губ., нині Лохвиц. р-ну Полтав. обл. — 30. 08. 1976, Дорнштадт, похов. у Мюнхені, ФРН) — політичний діяч і публіцист, дипломат, за фахом — інженер. Брат Б. Андрієвського. Був секретарем дипломат. місії УНР у Швеції (1919–20), потім консулом у Швейцарії, головою Укр. комітету в Бельгії. 1923–26 — спів­роб. часопису «Національна думка». Член 1-го Проводу укр. націоналістів (1928), учасник установчого Кон­гресу ОУН (Ві­день, 1929) і від­тоді політ. та ідеол. референт у Проводі ОУН, від 1940 — у Проводі ОУН(м). Числен­ні стат­ті в ж. «Роз­будова нації». Вʼязень нім. концтабору в Бреці (1944). Від 1948 чл. Укр. Нац. Ради і її виконав. органу (пере­дпарламенту Держ. центру УНР в екзилі). Писав стат­ті на теми ідеології укр. націоналізму й укр. між­нар. політики («Російський колоніалізм і совєтська імперія» (1958), «Наша позиція», «Шлях роз­будови» та ін.).