Андрієвський Леонід Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрієвський Леонід Іванович

АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Леонід Іванович (14. 03. 1942, м. Лубни Полтав. обл.) – графік, живописець, мистецтвознавець. Чл. НСХУ (1994). Нар. художник України (1998). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1995). Закін. Київ. ун-т (1976). Мист. освіту здобув у худож. студіях м. Лубни (1957– 58, у В. Симонюти) і м. Совєтська Гавань Хабаров. краю, РФ (1958–61). Від 1998 – дир. вид-ва «Криниця», від 2000 – проф. Київ. ін-ту декор.-приклад. мист-ва та дизайну. Працює в галузях монум.-декор., станк. живопису і книжк. графіки. У галузі станк. живопису віддає перевагу пейзажеві, у книжк. графіці – комплекс. оформленню книги. Оформив: кн. П. Толочка «Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности 12–13 веков» (1980), «Древний Киев» (1983); альбоми «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві 12– 20 століть» (1982); «Український портретний живопис першої половини 19 століття» В. Рубан (1984); «Мистецтво, народжене Жовтнем. Українське радянське образотворче мистецтво та архітектура. 1917–1987» (1987; усі – Київ); «Українське народне малярство 13–20 століть. Світ очима народних митців» (1991); «Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга» Я. Запаска (1995; обидві – Львів); «На спомин рідного краю. Україна у старій листівці» (К., 2000). Здійснив монум.-декор. розписи для торг. павільйонів у Празі (1989). Має живописні твори (пейзажі), графічні композиції, праці з питань образотвор. мист-ва.

Літ.: Підгора В. Печалі й радості Леоніда Андрієвського // Сучасність. 1995. № 6; Бєлічко Ю. Леонід Андрієвський – майстер книги // Дніпро. 1996. № 9–10.

Ю. В. Бєлічко

Стаття оновлена: 2001