АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Леонід Іванович (14. 03. 1942, м. Лубни Полтавської обл. — 11. 01. 2025) — графік, живописець, мистецтво­знавець. Член НСХУ (1994). Народний художник України (1998). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1995). Закінчив Київський університет (1976). Мистецьку освіту здобув у художніх студіях м. Лубни (1957– 58, у В. Симонюти) і м. Совєтська Гавань Хабаровського краю, РФ (1958–61). Від 1998 — директор видавництва «Криниця», від 2000 — професор Київського ін­ституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Працював у галузях монументально-декоративного, станкового живопису і книжкової графіки. У галузі станкового живопису від­дає пере­вагу пейзажеві, у книжковій графіці — комплексному оформлен­ню книги. Оформив: книгу П. Толочка «Киев и Киевская земля в эпоху фе­одальной раздроблен­ности 12–13 веков» (1980), «Древний Киев» (1983); альбоми «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві 12– 20 століть» (1982); «Український порт­ретний живопис першої половини 19 столі­т­тя» В. Рубан (1984); «Мистецтво, народжене Жовтнем. Українське радянське образотворче мистецтво та архітектура. 1917–1987» (1987; усі — Київ); «Українське народне малярство 13–20 століть. Світ очима народних митців» (1991); «Памʼятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга» Я. Запаска (1995; обидві — Львів); «На спомин рідного краю. Україна у старій листівці» (К., 2000). Здійснив монументально-декоративні роз­писи для торгових павіль­йонів у Празі (1989). Має живописні твори (пейзажі), графічні композиції, праці з питань образотворчого мистецтва.