Андрієвський Олексій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрієвський Олексій Олександрович

АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Олексій Олександрович (псевд. і крипт. – Андибер, Каневський А., Канівець Ол., А. А., А. Т-ий та ін.; 16(28). 03. 1845, м. Канів, нині Черкас. обл. – 09(22). 07. 1902, Київ) – історик, літератор, педагог, громадський діяч. Закін. Київ. ун-т (1865). Учителював у г-зіях Катеринослава (нині Дніпропетровськ), Одеси, Києва, Тули (Росія). Був на засланні у В’ятці (нині Кіров, РФ, 1879–81). Від 1881 редагував неофіц. частину «Киевских губернских ведомостей», працював у Київ. комісії нар. читань, організовував видання популяр. брошур з різних галузей знань, громад.-культурні заходи. Від 1896 – дир. сиріт. будинку в Одесі. Автор дослідж. з історії запороз. козацтва, Правобереж. України, Києва, В’ятської губ. Підготував і видав 10 вип. «Исторических материалов» (К., 1882–86) з архіву Київ. губ. управління. Опублікував багато статей, нарисів, розвідок, присвяч. творчості Т. Шевченка («Об отношении Т. Г. Шевченка к жизни», 1899; «“Кобзарь” Т. Г. Шевченка», 1901; «Перебендя» Т. Г. Шевченка», 1901 та ін.). Ініціатор створення фонду для упорядкування могили поета і заснування школи його імені в Каневі. А. належать біогр. нарис про Г. Квітку-Основ’яненка, статті про В. Жуковського, Є. Баратинського, Д. Веневітінова, О. Жемчужникова та ін.

Тв.: Поминки Тараса Григорьевича Шевченка в отзывах о нем иностранной печати. О., 1879; Григорий Федорович Квитка (Основьяненко). К., 1885; Материалы по истории Запорожья и пограничных отношений (1743– 1767). О., 1893; Еще страничка из прошлого Переяслава. К., 1901.

Літ.: Каманин И. Алексей Александрович Андриевский // Киев. старина. 1902. № 9; Бутич І. Андрієвський Олексій Олександрович // Українські архівісти: Біобібліогр. довід. Вип. 1 (19 ст. – 1930-і рр.). К., 1999.

Р. Ф. Кирчів

Стаття оновлена: 2001