Андріївка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андріївка

АНДРІ́ЇВКА – селище міського типу, підпорядковане Сніжнянській міській раді Донецької області. Знаходиться за 12 км від м. Сніжне, за 100 км від Донецька і за 7 км від найближчої залізнич. ст. Мочаліне. Пл. 5,7 км2. Насел. 2,2 тис. осіб (2001). Через тер. смт проходить центр. магістраль до Грабов. водосховища. У центрі смт протікають 2 невеличкі річки – Глуха та її притока Суха, які беруть початок у однойменних балках і зливаються у сх. частині А.

С-ще розташ. уздовж балки довж. 2,5 км. Із Зх. на Сх. побл. А. тягнеться Донец. кряж. Корисні копалини: пісковики і вапняк. С-ще виникло приблизно у серед. 18 ст. На той час у ньому було 90 дворів. Дещо пізніше, внаслідок переселення кількох родин з Комишувахи і Чугинки (побл. ст. Міллерово), виникла нова сх. частина с-ща. Тер. А. входила до області Війська Донського Таганроз. округи. До 1917 мешканці А. займалися тільки землеробством. Заможні селяни володіли до 50 га землі, середняки – до 5 га, бідняки – до 0,5 га. У 1920 в слободі А. мешкало 1545 осіб. У 1926 побл. с-ща почала діяти вугіл. шахта, де працювали жителі А. У 1935 відкрито 7-річну школу. До 1936 с-ще входило до складу Чистяків. р-ну Сталін. обл., від 1936 – Сніжнян. р-ну, від 1962 – м. Сніжне. 1930, в період колективізації, створ. колгосп ім. Стрельченка, 1932 перейм. у колгосп «Друга п’ятирічка», який проіснував до 1957, після чого приєднався до радгоспу «Гірняк». Під час 2-ї світ. війни від 13 листопада 1941 до вересня 1943 с-ще було окуповане нім.-фашист. військами. У повоєн. час побл. А. виникли шахти, а разом з ними – нові с-ща, куди переселилось чимало мешканців А.

Г. І. Щекочихіна

Стаття оновлена: 2001