Андріївка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андріївка

АНДРІ́ЇВКА – селище міського типу Балаклійського району Харківської області. Знаходиться на лівому березі р. Сівер. Донець, за 3 км від залізнич. ст. Шебелинка, за 22 км від райцентру, за 70 км від Харкова. Пл. 4,5 км2. Насел. 10,5 тис. осіб (2000), переважно українці (бл. 90 %), проживають також росіяни, молдовани, чеченці, німці, вірмени, цигани. Тер. с-ща була заселена ще в 5–3 тис. до н. е., про що свідчать залишки неоліт. поселень. Перша писемна згадка про місцевість датується 1627. Це поселення будувалось як одне з укріплень на пд. кордоні Росії проти нападів крим. татар, які тривали майже до серед. 18 ст. У 1732 в А. проживало 1364 особи; населення займалось землеробством і тваринництвом. Були розвинуті шкіряний, чоботар., полотн., кравец. та ін. промисли, селітроваріння, гончарне вироб-во. Двічі на рік збирались ярмарки. 1797 тут проживало бл. 5 тис. осіб. 1817 А. переведено у військ. відомство, тут був розташ. Борисогліб. полк (на цей час А. перейм. у Ново-Борисоглібськ). На поч. 20 ст. – досить людне село, центр. волості, де проживало 7,5 тис. осіб; повновлад. господарями були поміщики Лісовицькі, Вересовичі, Харченки та ін. 1913 збудовано лікарню. У 1923–31 – райцентр. Від 1938 – смт. Перед 2-ю світ. війною тут працювали маслозавод, МТС, діяло 3 школи. Під час окупації А. (7 грудня 1941 – 9 лютого 1943) нім.-фашист. загарбники вивезли до Німеччини 635 юнаків і дівчат; понад 200 жителів розстріляли. Нині в А. працюють Шебелин. технол. цех із переробки газового конденсату, центр. ремонтно-мех. майстерні, асфальто-бітум. з-д, швейна ф-ка дитячого одягу, кондитер. ф-ка, хлібоз-д, елеватор; знаходиться дослідна дільниця Харків. політех. ін-ту радіоелектроніки. У с-щі – 3 заг.-осв., дит. та юнац. творчості школи, лікарня, кінотеатр, 5 б-к; громади УПЦ МП та християн баптистів-євангелістів. Серед археол. пам’яток – знайдені побл. А. залишки мамонта (зберігаються у Харків. істор. музеї). В А. народилися політ. діяч УРСР П. Шелест і Герой Рад. Союзу Б. Шевченко. На двох брат. могилах тих, хто загинув роки 2-ї світ. війни палає Вічний вогонь.

І. Н. Пивовар, О. М. Міщенко

Стаття оновлена: 2001