Андріївський узвіз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андріївський узвіз

АНДРІ́ЇВСЬКИЙ УЗВІ́З – пам’ятка історії, архітектури, містобудування; історико-архітектурна зона, вулиця в історичному центрі Києва. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятинної. Довж. вулиці – 750 м, перепад висот – 70 м. Траса А. у. бере початок від Старокиїв. плато й проходить між горами Уздихальницею та Замковою. За часів України-Русі ниніш. А. у. був відомий під назвою Боричів узвіз як гол. шлях, що поєднував Верхнє (Княже) місто з торг.-ремісн. Подолом. Протягом 14–17 ст. А. у. (тогочасні назви – «Узвіз на гору крутий», «Велика дорога з Верхнього міста в Нижнє») був активно залучений до міського життя завдяки сусідству зі збудованою на Замковій горі київ. фортецею (Замком), що була резиденцією київ. воєводи. Сучасна назва відома від кін. 18 – поч. 19 ст. Топонім пов’язаний з гол. архіт. домінантою вулиці – Андріївською церквою. Регулярну забудову вулиці розпочато в перші роки 19 ст. у зв’язку з перенесенням до Києва Контрактового ярмарку (1799).

Спочатку її забудовували переважно одно- та двоповерховими дерев’яними будинками, з яких дотепер збереглося лише кілька. Осн. частина ниніш. забудови датується кін. 19 – поч. 20 ст. Серед відомих архітекторів, що будували на А. у., – М. Вишневський (будинок № 34), К. Шиман (будинки № 2 (Б, В), № 11), М. Гарденін (будинок № 13). Забудова еклектична; серед найцікавіших – будинки у псевдорос. та неоренесанс. стилях. Одна з архіт. домінант – прибутковий будинок № 15, збудований протягом 1902–06 у стилі англ. неоготики (відомий як Замок Річарда Левове Серце). Наприкінці 19 – поч. 20 ст. А. у. перетворюється на своєрід. культур. осередок. Із вулицею пов’язані імена багатьох відомих діячів укр. науки та культури. У різні часи тут мешкали: у садибі № 36–38 – реліг. письменник А. Муравйов; у садибі № 34 – проф. Київ. ун-ту філолог П. Житецький і філолог-орієнталіст Т. Кезма, журналіст і громад. діяч А. Савенко, письменник Григір Тютюнник; у будинку № 21 – проф. Київ. духов. академії Ф. Титов та скульптор і кінореж. І. Кавалерідзе, у будинку № 17 (нині не існує) – проф. Київ. ун-ту, д-р медицини Ф. Яновський; у будинку № 15 – проф. Київ. духов. академії, історик С. Голубєв, художники І. Макушенко, Г. Дядченко, Ф. Красицький, скульптор Ф. Балавенський; у садибі № 22 – композитор, диригент, хормейстер О. Кошиць; у будинку № 13 – родина проф. Київ. духов. академії О. Булгакова, старший син якого, М. Булгаков, став всесвітньовідомим письменником. У будинку № 4 працював засновник київ. гомеопат. школи Д. Попов. У садибі № 2 жили проф. Київ. духов. академії П. Кудрявцев та укр. історик О. Оглоблин. На поч. 1980-х рр., до святкування 1500-річчя Києва, А. у. було впорядковано і частково реконструйовано за проектом арх. А. Мілецького (облаштовано нові цегл. хідники, установлено стиліз. ліхтарі, знесено частину найстаріших будинків, що не підлягали реставрації). Вулиця стала місцем проведення щоріч. Свята мист-в під час святкування Дня Києва. На сучас. А. у. – численні галереї та виставк. зали, майстерні відомих укр. митців; театр-кафе «Колесо»; музеї – «Андріївська церква» (філія Нац. заповідника «Софія Київська»), Музей-майстерня І. Кавалерідзе, Літ.-мемор. музей М. Булгакова «Дім Турбіних», Музей Однієї Вулиці (музей А. у.).

Літ.: Толочко П. П. Древний Киев. К., 1983; Милецкий А. М., Толочко П. П. Парк-музей «Древний Киев». К., 1989; Вулиці Києва: Довід. К., 1995; Шленский Д. В., Браславец А. Ю. Андреевский спуск: Культурол. путеводитель. К., 1998; Пам’ятки Києва: Путівник. К., 1998.

В. А. Осьмак

Стаття оновлена: 2001