Андрійченко Борис Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрійченко Борис Миколайович

АНДРІ́ЙЧЕНКО Борис Миколайович (03. 02. 1925, с. Революційне, нині Вовчан. р-ну Харків. обл. – 15. 08. 1999, Київ) – прозаїк, публіцист. Закін. Одес. ун-т (1966). Чл. НСПУ (1962). Під час окупації України гітлерів. військами був вивезений на примус. роботи до Німеччини, де брав участь у діяльності підпіл. орг-ції опору «Месники» (1942–45). Заарешт. 1944 та засудж. на довічне ув’язнення, перебував у в’язниці, концтаборі Маутгаузен та його філіях. По війні служив у рад. армії (1945–50). Перший літ. твір – оповідання «Перша получка» // «Літературна Одеса», 1955, № 12. У 1951– 71 – журналіст на Одещині. Потім завідував ред. у т-ві «Знання» УРСР (1972–74) та ж. «Хлібороб України» (1977– 80), працював у ред. г. «Літературна Україна» (1974–77). Вивчаючи історію землеробства, опублікував у «Хліборобі України» 40 наук.-популяр. нарисів під рубрикою «З історії рослин» (1982–88). У цьому ж часописі вийшла повість А. «Лагуна» (1978, № 6–10), лейтмотивом якої є зв’язок природи й людини – дбайливого господаря і розум. споживача природ. багатств. Пережите на окупов. Україні та у фашист. Німеччині лягло в основу повісті «Месники» (О., 1959) та роману «Вогонь і попіл» (К., 1986). У зб. оповідань «Степові далі» (О., 1958) і повісті «Радість» (О., 1961) А. приділяє багато уваги сільс. тематиці. У літ.-публіцист. нарисі «Біля джерел творчості» (К., 1975) вводить читача у творчу лаб. письменника.

Літ.: Козаченко В. П. Вчитися у життя, творити для народу // ЛУ. 1974, 12 квіт.; Шафета П. Борисові Андрійченку – 60 // Там само. 1985, 7 лют.

О. М. Сьомочкіна-Рижко

Стаття оновлена: 2001