Андроников Іраклій Луарсабович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андроников Іраклій Луарсабович

АНДРО́НИКОВ Іраклій Луарсабович (Андроников (Андроникашвили) Ираклий Луарсабович; 15(28). 09. 1908, С.-Петербург – 11. 06. 1990, Москва) – російський письменник, літературознавець. Нар. арт. СРСР (1982). Д-р філол. н. (1956). Держ. премія СРСР (1967), Ленін. премія (1976). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Ленінгр. ун-т (1930). Автор літературознав. праць «Жизнь Лермонтова» (1939), «Лермонтов» (1951), «Рассказы литературоведа», «Тагильская находка» (обидві – 1956; усі – Москва) та ін. Виступав з усними оповіданнями про видат. письменників, артистів та ін. У ст. «Поэзия Довженко» // «Искусство кино», 1958, № 5 писав про новаторство укр. кінодраматурга й кінорежисера. У нарисах «Заколдованное стихотворение» (1963), «Тетрадь Василия Завелейского» (1968), «Утерянная тетрадь» (1970) є цікаві літ., краєзнавчі матеріали, пов’язані з Україною, зокрема з Києвом. Стаття «Хранители правды» (1970) містить відомості про докум. матеріали письменників, що зберігаються в держ. архівах Москви і С.-Петербурга, зокрема про особисті фонди О. Довженка й С. Кравчинського.

Тв.: Собрание сочинений. Т. 1–3. Москва, 1980–81.

Літ.: Андроников (Андроникашвили) Ираклий Луарсабович: [Писатель: Некролог] // Правда. 1990, 14 июня.

С. А. Кривошапова

Стаття оновлена: 2001