Андрух Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрух Іван

АНДРУ́Х Іван (1892, м. Перемишль, нині Польща – 28. 08. 1921, Київ) – військово-політичний діяч, активний учасник українських визвольних змагань 1914–21. Закін. г-зію в Перемишлі (1911), навч. у Львів. ун-ті, брав участь у нац. молодіж. і січовому рухах. У роки 1-ї світ. війни від серпня 1914 на рос. фронті – хорунжий легіону УСС. Потрапив у рос. полон, перебував у таборі в м. Царицин (1916–17). Від поч. 1918 – у Галицько-Буковин. курені січ. стрільців у Києві, командир підрозділів у боях з більшов. військами М. Муравйова. Восени 1918 – сотник Окремого корпусу січ. стрільців на більшов. і денікін. фронтах. Від 1920 – у таборах інтернов. частин Галиц. армії в Чехо-Словаччині, крайовий командант УВО, направлений до Рад. України, де ввійшов до складу підпільного Центр. повстансько-партизан. ком-ту в Києві. 17 серпня 1921 заарештований органами ЧК, розстріляний.

Літ.: Золоті Ворота: Історія Січових Стрільців. Л., 1937; За волю України: Істор. зб. УСС. Нью-Йорк, 1967.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2001