Комуністична партія Західної України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комуністична партія Західної України

КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ ЗА́ХІДНОЇ УКРАЇ́НИ Засн. 1919 у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) представниками різноманіт. підпіл. гуртків і груп (загалом бл. 180 чл.) як Ко­муністична партія Східної Галичини (КПСГ). Від 1923 – КПЗУ. Першим секр. ЦК обрано К. Сав­рича, однак незабаром ЦК припинив діяльність. Натомість 1920 у Києві створ. Галиц. організац. ком-т КП(б)У. Наприкінці того ж року укр. комуніст. групи Галичини остаточно об’єдналися у КПСГ. Серед її організаторів і кер. – О. Крілик (див. Осип Васильків), Р. Кузьма (Турянський), Р. Роздольський, М. Теслюк, В. Корбутяк, М. Розенберг. Біль­шість із них раніше належала до Інтернац. рев. соціал-демократії – нечислен. молодіж. орг-ції, що нелегально діяла в Галичині 1915–18. У 1919–20 КПСГ вважалася обл. орг-цією КП(б)У, але мала окреме представництво в Комінтерні. Після остаточ. окупації Галичини Польщею КП(б)У уклала угоду з Комуністичною ро­бітничою партією Польщі (КРПП), за якою КПСГ мала увійти до скла­ду КРПП. Це спричинило розкол КПСГ на «капеерпівців», які визна­вали приєднання до КРПП, та «розламівців» (або «васильківців») під проводом О. Крілика, що від­стоювали організац. самостійність. Обидві фракції були нечис­ленними (разом бл. 500 осіб) і не мали поміт. впливу на укр. сусп-во. У жовтні 1921 під час конф. КПСГ у Львові значну час­тину парт. активу заарештувала польс. влада. Тільки після визнан­ня 1923 Галичини частиною Поль­щі «васильківці» погодилися увій­ти до КРПП на правах автоном. частини. Згодом, розширивши свою діяльність на пн.-зх. укр. землі, КПЗУ висунула гасло про приєднання Зх. України до УСРР, вбачаючи шлях до його здійснення у соц. революції в Польщі. Позиції КПЗУ неухильно зміц­нювалися, чому сприяли успіхи НЕПу й українізації в УСРР. 1926 під егідою КПЗУ створ. легал. партію – Укр. селян.-робітн. соціаліст. об’єдн. (Сельроб). Через подібні легал. орг-ції КПЗУ брала участь у виборах і мала своє представництво у польс. сеймі: Клуб Укр. с.-д. партії (1924), Комуніст. посол. фракція (1924–27), Клуб Сельробу-єдності (1928–30). Гол. друк. орган КПЗУ – ж. «Наша правда». Крім того, партія контролювала низку період. вид., зокрема «Культура», «Світло», «Земля і воля», «Професійні вісті» (1926–28). У 1927 ЦК КПЗУ відхилив вимогу кер-ва КП(б)У засудити «нац. ухил» О. Шумського. У відповідь Л. Каганович звинуватив кер-во КПЗУ в націоналізмі, що викликало розкол партії на біль­шість («васильківців», або «шум­ськістів») на чолі з О. Кріликом і Р. Кузьмою та меншість (прибіч­ників Л. Кагановича) під проводом Н. Шапіра та П. Мінца. Розкол охопив і Сельроб. 18 лютого 1928 т. зв. групу Васильківа–Турянського виключено з Комінтерну. Деякий час у Зх. Україні діяло дві ворогуючі між собою частини: КПЗУ-більшість («васильківці») та Сельроб критикували нац. політику Й. Сталіна й домагалися наповнення рад. укр. державності реал. змістом; офіц. КПЗУ та Сельроб-єдність таврували «шумськістів» як зрадників робітничо-селян. фронту. В жовтні 1928 КПЗУ-більшість оголосила про саморозпуск, про­те її лідери продовжували діяль­ність до кін. 1929, а згодом заявили про визнання своїх «помилок» і виїхали до СРСР, де були репресовані. Від 1929 вплив КПЗУ серед укр. насел. занепа­дав, її чисельність скоротилася з бл. 4-х до 2-х тис. чл. Події в УСРР (колективізація, репресії, голодомор 1932–33) завдали вирішал. удару радянофіл. настроям у Зх. Україні. Багато українців вийшло з КПЗУ, в ній почали переважати поляки та євреї. У 1930-х рр. КПЗУ замінила гасло про приєднання до Рад. України лозунгом самовизначення Зх. України, від 1935 підтримувала вимогу нац.-територ. автономії. Рад. репресії проти кер-ва КПЗУ посилилися від 1936. У 1938 викон­ком Комінтерну розпустив КП Польщі разом з її автоном. орг-ціями – КПЗУ та КП Зх. Білорусі, мотивуючи це тим, що ні­­бито кер-во в них захопила фа­шист. агентура.

Літ.: Галушко Є. М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяль­ності КПЗУ у 1919–1928 рр. Л., 1965; R. Solchanyk. The Foundation of the Com­munist Movement in Eastern Galicia, 1919–1921 // Slavic Review. 1971. Vol. 30, № 3; J. Radziejowski. Komunistyczna Partia Za­­chodniej Ukrainy: węzłowe problemy ideo­­logiczne. Kraków, 1976; Сливка Ю. Ю. Сторінки історії КПЗУ. Л., 1989; Пан­­чук М. І. Білі плями героїчного літопису: Із історії Комуністичної партії Західної України. К., 1989; Актуальні проблеми історії КПЗУ. Л., 1990.

О. Ю. Зайцев

Стаття оновлена: 2014