Андрухович Юрій Ігорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрухович Юрій Ігорович

АНДРУХО́ВИЧ Юрій Ігорович (13. 03. 1960, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) – поет, прозаїк, есеїст, літературознавець. Канд. філол. н. (1996). Чл. СПУ (1987– 96). Закін. Укр. полігр. ін-т (1982); Вищі літ. курси в Москві (1991). Працював випусковим у редакції обл. г. «Прикарпатська правда» (1982–88). Від 1991 – співредактор літ.-мист. ж. «Четвер». 1985 заснував у Львові разом із О. Ірванцем та В. Небораком літ. групу «Бу-Ба-Бу». Один із засн. та віце-президент АУП (1997–2000). Худож. мисленню А. властива стримана іронічність, сатир. погляд на спосіб життя та психологію «простої радянської людини», несподівані зіткнення образів, багатство лексики. Поезія А. органічно врощена в художню культуру Галичини з її яскравою нац. означеністю, поцінуванням рафінованої інтелігентності і тонким гуморист. забарвленням. Поет. стилю А. притаманне поєднання лірики й гумору, широта культурно-істор. обріїв у кращих традиціях естетизму та інтелектуалізму. З добрим почуттям міри впроваджує в поезію та прозу новочасну мову, відтворює сусп.-культурну атмосферу сучас. міста, звертається до морал.-філос. проблематики постмодернізму. Повість «Рекреації» // «Сучасність», 1992, № 1 (окреме вид. – К.; Ів.-Ф., 1997) та романи «Московіада» // Там само, 1993, № 1, 2 і «Перверзія» // Там само, 1996, № 1, 2 (окреме вид. – Л., 1999) позначені національно трансформ. рисами європ. постмодерної прози. Есеїстика, представлена кн. «Дезорієнтація на місцевості» (Ів.-Ф., 1999), відзначається акцентованою присутністю авторського «Я», філос.-естет. роздумом про широке коло культурно-істор. та літ. явищ, вишуканою елегантністю стилю.

Тв.: Небо і площі. К., 1985; Середмістя. К., 1989; Євангеліє від Антонича, або Зелена книга прощання // РЛ. 1989. № 10; Велике океанічне плавання Б.-І. Антонича // Всесвіт. 1990. № 2; Екзотичні птахи і рослини. К., 1991; Вступ до географії // СіЧ. 1994. № 1; Аве, «Крайслер»! // Сучасність. 1994. № 5; Бу-Ба-Бу. Л., 1995 (співавт.); Кохання і смерть по-лицарськи: визволяння панни: [Доп. на конф.] // Сучасність. 1999. № 1.

Літ.: Білоцерківець Н. Ліричний герой карнавалу (Андрухович Ю. «Небо і площі») // Вітчизна. 1986. № 3; Олейко В. Такий дзвінкий світ: [Рец. на кн. «Небо і площі»] // Жовтень. 1986. № 3; Таран Л. «...Ти кетяг мій і стяг»: [Рец. на кн. «Небо і площі»] // Київ. 1986. № 11; Шевчук В. З відкритим заборолом: Про прозу Ю. Андруховича // Прапор. 1989. № 7; Черниш Г. «А рима дверима – гуп...» // СіЧ. 1990. № 3; Білоцерківець Н. Бу-Ба-Бу та ін. Український літературний неоавангард: портрет одного року // Там само. 1991. № 1; Руденко С. Чиїм шляхом? [Про твір «Московіада»] // Там само. 1993. № 10; Сулима М. Роман-учта [Про твір «Московіада»] // Там само; Гайчурський В. Андрухович запрошує колег на Місяць // ГУ. 1996, 31 груд.; Шерех Ю. Го-Гай-Го. Про прозу Юрія Андруховича і з приводу // Сучасність. 1996. № 10; Ukraina irredenta. 13+2. К., 1997; Бондар-Терещенко І. Археологія бачення // УК. 1998. № 3; Калинська Л. М. Поетика постмодерністського українського роману: Юрій Андрухович, «Перверзія». К., 1998; Моренець В. Юрій Андрухович // Історія укр. літератури 20 ст.: У 2 кн. Кн. 2. К., 1998; Москалець К. Незадоволення твором // Людина на крижині. К., 1999; Полєк.

В. П. Моренець

Стаття оновлена: 2001