Комуністична партія України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комуністична партія України

КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ УКРАЇ́НИ Зареєстр. 22 липня 1991 як об’єд­нання громадян на чолі з 1-м секр. ЦК С. Гуренком. Тимчас. комісія з перевірки діяльності на тер. України посад. осіб органів влади, упр., громад. об’єднань та орг-цій, яку створи­ла ВР у зв’язку з держ. перево­ротом, що відбувся 19–21 серп­ня 1991 у СРСР (див. ГКЧП), ви­явила цілковиту підтримку анти­держ. заколоту з боку КПУ. На підставі висновків комісії 26 серпня 1991 Президія ВР України видала Указ «Про тимчасове припинення діяльності Компар­тії України», а 30 серпня – Указ «Про заборону діяльності Компартії України», після чого час­тина чл. КПУ вступила до но­во­створ. Соціалістичної партії Укра­їни. 2001 за поданням 139-ти нар. депутатів України Конституційний суд України визнав укази не­конституційними. 6 березня 1993 на парт. конф. у м. Макіївка (До­нец. обл.), 19 червня – на з’їзді у Донецьку КПУ відновлено (фор­мально – заново створено і зареєстровано). Відтоді 1-й секр. ЦК КПУ – П. Симоненко. У її оновленій програмі зазначено, що від 2002 (після об’єднаного з’їзду зареєстр. 1991 і 1993 КП) КПУ діє на закон. підставах не тільки як спадкоємниця ідей і традицій КП, утвор. 1918, але й як її правонаступниця. Маніфес­туючи принципи пролетар. інтер­націоналізму, кер-во КПУ разом із тим виступає проти інтеграції з державами ЄС, в якому представлено пролетаріат із 28-ми країн та ще кількох десятків країн – партнерів і асоційов. чл. ЄС. Натомість лідери КПУ закликають до інтеграції за будь-яких умов із країнами Митного союзу (РФ, Білорусь, Казахстан), хоча жодна з них не проголошувала стратег. метою буд-во соціалізму чи комунізму, а комуніст. і со­ціаліст. партії у цих країнах перебувають в опозиції до влади. У новій програмі КПУ відмовилася від низки ортодоксал., уто­піч. ідей, зокрема від принципів диктатури пролетаріату, побудови комуніст. сусп-ва як найближчої мети. Найвищою метою своєї діяльності вона вважає по­будову комуніст. сусп-ва як асо­ціації, в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного роз­витку всіх. Однак шляхи досягнення цієї мети в умовах «реставрації капіталізму» програмою не визначені, оскільки КПУ не мо­же передбачити конкрет. форм та істор. строків становлення ко­мунізму. Вона визнала свою не­спроможність у нових умовах теоретично обґрунтувати процес переходу від соціалізму до комунізму влас. силами і тому «за­прошує до цієї роботи вчених, усіх свідомих громадян». КПУ заявила про необхідність організовувати і очолювати протест. рух в Україні, який в умовах посилення капіталіст. експлуатації, на думку її лідерів, буде наростати. Незважаючи на пооди­нокі виступи шахтарів Донбасу проти ухвалення пенсій. закону, стихій. бунт мешканців смт Вра­діївка (Микол. обл.) тощо, присутність у них комуністів як си­ли, зорієнтов. на покращення ста­новища трудящих мас і обстоювання їхніх інтересів та прав, не зафіксовано. Актив. протест. акцій, окрім символіч. демонстрацій у Міжнар. день трудящих 1 травня та у День Перемоги 9 травня, за роки незалежності комуністи не проводили. У політ. діяльності КПУ постійно декларувала свою опозиційність – до Президентів України Л. Крав­чука, Л. Кучми, В. Ющенка. На президент. виборах 2010 вона підтримала В. Януковича, до яко­го, після обраного ним і його по­літ. силою курсу на європ. інтеграцію, також почала демонструвати опозиційність. Непослідовність комуністів виявляється і в діяльності їхньої фракції (32 депутати) у ВР. Так, на вибори до ВР України КПУ йшла під гаслом «Повернемо країну народу» (програму підтримало бл. 13 % громадян за пропорц. списками, однак не пройшов жо­ден представник комуністів за мажоритар. округами). Але са­ме завдяки голосам комуністів КМ України очолив М. Азаров. 2012 у лавах КПУ перебувало бл. 120 тис. осіб.

П. П. Захарченко

Стаття оновлена: 2014