Комуністична партія України

КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ УКРАЇ́НИ Зареєстр. 22 липня 1991 як обʼєд­на­н­ня громадян на чолі з 1-м секр. ЦК С. Гуренком. Тимчас. комісія з пере­вірки діяльності на території України посад. осіб органів влади, упр., громад. обʼ­єд­нань та організацій, яку створи­ла ВР у звʼязку з держ. пере­во­ротом, що від­бувся 19–21 серп­ня 1991 у СРСР (див. ГКЧП), ви­явила цілковиту під­тримку анти­держ. заколоту з боку КПУ. На під­ставі висновків комісії 26 серпня 1991 Президія ВР України видала Указ «Про тимчасове припине­н­ня діяльності Компар­тії України», а 30 серпня — Указ «Про заборону діяльності Компартії України», після чого час­тина чл. КПУ вступила до но­во­­створ. Соціалістичної партії Укра­їни. 2001 за по­да­н­ням 139-ти нар. депутатів України Кон­ституційний суд України ви­знав укази не­кон­ституційними. 6 березня 1993 на парт. конф. у м. Макіївка (До­нец. обл.), 19 червня — на зʼ­їзді у Донецьку КПУ від­новлено (фор­мально — заново створено і зареєстровано). Від­тоді 1-й секр. ЦК КПУ — П. Симоненко. У її оновленій про­грамі за­значено, що від 2002 (після обʼ­єд­наного зʼ­їзду зареєстр. 1991 і 1993 КП) КПУ діє на закон. під­ставах не тільки як спадкоємниця ідей і традицій КП, утвор. 1918, але й як її правона­ступниця. Маніфес­туючи принципи пролетар. інтер­націоналізму, керівництво КПУ разом із тим ви­ступає проти інтеграції з державами ЄС, в якому пред­ставлено пролетаріат із 28-ми країн та ще кількох десятків країн — партнерів і асоці­йов. чл. ЄС. Натомість лідери КПУ закликають до інтеграції за будь-яких умов із країнами Митного союзу (РФ, Білорусь, Казах­стан), хоча жодна з них не проголошувала стратег. метою будівництво соціалізму чи комунізму, а комуніст. і со­ціаліст. партії у цих країнах пере­бувають в опозиції до влади. У новій про­грамі КПУ від­мовилася від низки ортодоксал., уто­піч. ідей, зокрема від принципів диктатури пролетаріату, побудови комуніст. су­спільства як най­ближчої мети. Найвищою метою своєї діяльності вона вважає по­будову комуніст. су­спільства як асо­ціації, в якій вільний роз­виток кожного є умовою вільного роз­­витку всіх. Однак шляхи досягне­н­ня цієї мети в умовах «ре­ставрації капіталізму» про­грамою не ви­значені, оскільки КПУ не мо­же перед­бачити конкрет. форм та істор. строків становле­н­ня ко­мунізму. Вона ви­знала свою не­­спроможність у нових умовах теоретично об­ґрунтувати процес пере­ходу від соціалізму до комунізму влас. силами і тому «за­­прошує до цієї роботи вчених, усіх сві­домих громадян». КПУ заявила про необхідність організовувати і очолювати протест. рух в Україні, який в умовах посиле­н­ня капіталіст. екс­плуатації, на думку її лідерів, буде наро­стати. Не­зважаючи на пооди­нокі ви­ступи шахтарів Донбасу проти ухвале­н­ня пенсій. закону, стихій. бунт мешканців смт Вра­діївка (Микол. обл.) тощо, присутність у них комуністів як си­ли, зорієнтов. на покраще­н­ня ста­новища трудящих мас і об­стоюва­н­ня їхніх інтересів та прав, не зафіксовано. Актив. протест. акцій, окрім символіч. демонстрацій у Між­нар. день трудящих 1 травня та у День Пере­моги 9 травня, за роки незалежності комуністи не проводили. У політ. діяльності КПУ по­стійно декларувала свою опозиційність — до Президентів України Л. Крав­чука, Л. Кучми, В. Ющенка. На президент. виборах 2010 вона під­тримала В. Януковича, до яко­го, після обраного ним і його по­літ. силою курсу на європ. інтеграцію, також почала демонструвати опозиційність. Непослідовність комуністів виявляється і в діяльності їхньої фракції (32 депутати) у ВР. Так, на вибори до ВР України КПУ йшла під гаслом «Повернемо країну народу» (про­граму під­тримало бл. 13 % громадян за пропорц. списками, однак не про­йшов жо­ден пред­ставник комуністів за мажоритар. округами). Але са­ме завдяки голосам комуністів КМ України очолив М. Азаров. 2012 у лавах КПУ пере­бувало бл. 120 тис. осіб.

Завантажити статтю