Комфортне середовище

Визначення і загальна характеристика

КОМФО́РТНЕ СЕРЕДО́ВИЩЕ  — сукупність сприятливих умов середовища, в яких реалізація психічних та фізіологічних функ­цій людини відбувається без найменшого напруження. Людина та середовище її існування гармонійно взаємодіють і розвиваються лише тоді, коли потоки енергії, речовини та інформації перебувають у межах, які забезпечують їхню позитивну дію на людину і природне середовище. У системі людина–середовище існування психофізіол. комфорт життєдіяльності людини досягається внаслідок якіс. поліпшення сан.-гіг., мікрокліматич., естетич. парамет­рів цього середовища, зокрема вдосконалення функціон.-простор. структури архіт.-містобудів. об’єктів, макс. використання рослин. світу. Середовище існу­вання людини формується під впливом сукупності факторів (фіз., хім., біол., соц.), які можуть прямо або опосередковано впливати на її здоров’я та діяльність. Одним із таких факторів є клімат, зміни якого позначаються на самопочутті людини. Нині на організм людини впливають бл. 500 тис. речовин, з яких відомі лише 5–10 %. В ін­дустр. суспільстві у постій. кругообі­гу речовин перебувають майже 65 тис. хім. сполук, яких раніше не існувало в природі. За класифікацією Міжнар. агентства з виявлення раку при ВООЗ, більшість вироб-в різних галузей промисловості належать до канцерогенно небезпеч. як для тих, хто працює на них, так і для населення в цілому, оскільки вони є джерелом утворення і викиду в довкілля канцероген. речовин. Це насамперед підприємства ме­талургії, нафтоперероб. та хім. пром-стей, з виготовлення азбестовміс. виробів тощо. За да­­ними Інституту гігієни та мед. екології НАМНУ (Київ), у повітрі місь­­кого середовища наявні 16 поліцикліч. ароматич. вуглеводнів (ПАВ), з яких 8 спричиняють кан­церогенну дію. У структурі хім. канцерогенів в атмосфері найбільшою є частка сполук ПАВ, насамперед бенз(а)пірену. Важ­ливе значення для забезпечення комфорт. життєвого простору має дотримання норматив. вимог. Допустимі (оптимал.) по­казники температури, вологості повітря, швидкості вітру, радіац. фону, природ. та штуч. освітлення, три­­валості інсоляції, шуму, вібрації, вмісту забруднювал. речовин у повітрі, воді та ґрунті, які є критеріями комфортності, регламентують держ. стандарти. За їх оптимал. параметрів формується зона комфорту, в якій усі фізіол. функції людина реалізує на найсприятливішому для жит­тєдіяльності рівні.

Завантажити статтю