Анічкін Леонід Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Анічкін Леонід Анатолійович

А́НІЧКІН Леонід Анатолійович (05. 06. 1937, Київ) – кінорежисер-документаліст. Чл. НСКінУ (1984). Засл. діяч мист-в України (2008). Закін. Київ. театр. ін-т (1958), Вищі режис. курси (Москва, 1963). 1963–99 працював на студії «Київнаукфільм», де зняв бл. 60 наук.-докум. фільмів, зокрема цикл фільмів з укр. історії – «Обличчя на полотні» (1988; про історика Д. Яворницького), «Шляхами Захара Беркута» (1987; про творчу історію повісті І. Франка), «Жива легенда століть» (1990; про місце легендар. Хортиці в історії України), «Перехрестя одного роду» (1993; про родовід гетьмана України К. Розумовського), «Анатема» (1993; про життя і діяльність гетьмана України І. Мазепи); серіал із 4-х фільмів «Моя адреса – Соловки…» (1990–92) про укр. інтелігенцію в соловецьких катівнях: про Леся Курбаса – «Пастка», М. Куліша – «Тягар мовчання», М. Зерова – «Навіщо перекладати Вергілія?», укр. жіноцтво на Соловках – «Не вдарте жінку навіть квіткою!». У творчому доробку програми «Духовна спадщина» та «Остання адреса» на ICTV (1996–99). Від 1999 працює у Нац. ТРК України, де на УТ-1 створив фільми «Перерване мовчання», «Невідомий Грушевський», «Партійний націоналіст», «Сім пострілів в Україну».

Літ.: Лиходід М. А уява малює далеко більше… // Запоріз. правда. 1990, 14 жовт.; Сканя В. Невідоме про невідоме // ГУ. 1993, 10 груд.; Перепадя В. «Анатема». Фільм про І. Мазепу // Запоріз. Січ. 1995, 16 лют.

О. В. Савченко

Стаття оновлена: 2016