Анічков Євген Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Анічков Євген Васильович

А́НІЧКОВ Євген Васильович (02(14). 01. 1866, м. Боровичі, нині Новгород. обл., РФ – 22. 10. 1937, Белґрад) – літературознавець, літературний критик, фольклорист. Закін. істор.-філол. ф-т С.-Петербур. ун-ту (1892). Учень О. Веселовського. Під час військ. служби в Україні (1888–89) вивчав звичаї та обряди укр. селянства, записував пам’ятки усної нар. творчості, повір’я, легенди. 1895–1901 – приват-доц., 1901–03 – зав. каф. зх. літ-р Київ. ун-ту. Автор числен. праць з історії рос. та зх.-європ. літ-р, історії естетики, статей про літ. процес 1-ї чв. 20 ст. Зробив вагомий внесок у слов’ян. етнологію та вивчення давньої писемності й культури. У монографіях використав твори укр. усної нар. поезії. На підставі вивчення побуту, обрядів та ритуал. звичаїв укр. селянства у А. склалася концепція язичництва, згідно з якою воно було «сільськогосподарською релігією», де культи мали суто практ. значення. 1898–1901 – секретар Істор. т-ва Нестора-літописця при Київ. ун-ті.

Пр.: Весенняя обрядовая песня на Западе и у славян. Ч. 1, 2. С.-Петербург, 1903–05; Язычество и Древняя Русь. С.-Петербург, 1914; Христианство и Древняя Русь. Прага, 1924; Западные литературы и славянство. Прага, 1926; К религиозным воззрениям наших шестидесятников. Белград, 1931.

І. Д. Бажинов

Стаття оновлена: 2001