Аномія

АНОМІ́Я (франц. anomie — від­сутність закону, організації; від а… і ...номія) — стан су­спільної системи, коли від­сутні загально­прийняті цін­ності і норми як універсальні регулятори соціальної поведінки людей, як спонука­н­ня дотримуватися меж, регламентованих законом. До феномена А. соціологи звертаються щоразу, коли конкретно-істор. умови призводять до криз і поруше­н­ня стабільності. Поня­т­тя «А.» у соціологію ввів Е. Дюркгайм, а збагатив Р. Мертон. У соціол. теорії Е. Дюркга­йма воно повʼязане з політ. не­стабільністю, що виникла в результаті Франц. революції. У подальшому про­блеми А. по­стали перед соціологами після 1-ї та 2-ї світової війн. А. типова для будь-якого пере­хід. су­спільства, проте лише за виняткових істор. об­ставин сягає мас­штабу, коли майже все су­спільство залишається без гол. ідеол. принципів своєї організації, не маючи нової цілiсної цін­нiсно-норматив. системи. Саме в таких умовах заг.-сусп. А. опинилося пост­радян. су­спільство. Аналіз даних соціол. опитувань насел. України щодо соц. самопочу­т­тя різних демогр. груп показав, що руйнація норматив. моделей сусп. роз­витку, навіть така, що ґрунтується на масовій під­тримці, за умов від­сутності нових норматив. зразків з гарантованою ін­ституц. під­тримкою, призводить до під­вище­н­ня соц. від­чуженості між людьми, між населе­н­ням і владою практично у всіх гол. соц. групах. Один із сер­йоз. негатив. наслідків цього — деморалізація індивідів і соц. груп, що виникає як реакція на нереалізованість «демократичної мрії» про швидке подола­н­ня кризи і під­вище­н­ня рівня життя. Числен­ні дані соціол. опитувань, проведених в Україні протягом 1990–2000, свідчать про наро­ста­н­ня в су­спільстві песиміст. на­строїв, які виявляються насамперед у негатив. оцінці різних аспектів способу життя і песимізмі при про­гнозуван­ні майбутнього. Роз­виток аномічної деморалізованості неодмін­но породжує нормативну реакцію на А. За умов тривалої від­сутності норматив. регуляторів сусп. поведінки виникають вимоги «повернутися до старих добрих часів». Іноді вихід із глухого кута масова сві­домість бачить у появі авторитар. лідера, який знає «правильні» способи діяльності і може примусити інших їх виконувати. Ці два типи норматив. реакції на А. зумовлюють формува­н­ня від­повід. типів цін­нiсно-норматив. під­систем: традиційно-архаїчної (ґрунтується на вимозі повернути стару систему цін­ностей) і авторитаристської (спирається на потребу привести до влади сильну особистiсть, яка зможе встановити «новий твердий порядок»). Існують також два типи ненорматив. реакції на А.: соц. цинiзм та екс­тремiзм. Ситуацію, коли цін­ності-цілі ви­значено, але від­сутні ін­ституц. цін­ності-засоби, амер. соціолог Р. Мертон роз­глядав як без­посередньо аномічну (на прикладі амер. су­спільства 20– 30-х рр. 20 ст.). Це один із видів ненорматив. реакції на А. — байдужість щодо засобів досягне­н­ня мети. Інтеріоризована «не­упередженість» стосовно засобів досягне­н­ня мети (а саме щодо норм) призводить до формува­н­ня соц. цинізму. Інший тип ненорматив. реакції — екс­тремізм як орієнтація на де­структивні засоби досягне­н­ня політ. цілей.

Завантажити статтю