Анстей Ольга Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Анстей Ольга Миколаївна

АНСТЕ́Й Ольга Миколаївна (28. 02 (13. 03). 1912, Київ – 30. 05. 1985, Нью-Йорк) – поетеса. Закін. Київ. ін-т іноз. мов (1931), працювала секр. і перекладачем у тех. галузі. У 1937–50 – дружина І. Єлагіна. 1943 разом із ним виїхала з Києва на Захід, до 1950 жила в Мюнхені, пізніше – у Нью-Йорку (США), де працювала секр., а згодом перекладачем в апараті ООН (1951–72). В СРСР її твори не друкували з ідеол. міркувань. Перша зб. – «Дверь в стене» (Мюнхен, 1949); у ній відбилися враження від перебування у таборі для переміщених осіб «Шляйсгайм». Поезія А. витримана в дусі традицій акмеїзму. А. – глибоко віруюча поетеса, провідними в її ліриці є реліг. та філос. роздуми, але вона писала також вірші про кохання, самотність. У 1943 створила поему «Кирилловские яры» про трагедію в Бабиному Яру. Кілька ранніх поезій присвятила долі зганьблених та сплюндрованих київ. церков, що постають наче живі істоти («Георгиевская церковь» та ін.). Улітку 1965 разом з дочкою відвідала Київ. Настрої та переживання, пов’язані з цією подією, знайшли поет. вираження в зб. «На юру» (Піттсбурґ, 1976). У доробку А. є й поезії укр. мовою, сповнені щемкої ностальгії за втраченою Батьківщиною (вірш «Моїй Країні»), частина з яких друкувалась в емігрант. пресі.

Пр.: Собрание стихотворений. К., 2000.

Літ.: Фесенко Т. Люша // Поэтессы русского зарубежья. Л. Алексеева, О. Анстей, В. Синкевич. Москва, 1998.

І. Д. Бажинов, Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2001