Арциховський Володимир Мартинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Арциховський Володимир Мартинович

АРЦИХО́ВСЬКИЙ Володимир Мартинович (26. 06(08. 07). 1876, Житомир – 13. 06. 1931, Москва) – ботанік і фізіолог. Закін. С.-Петербур. ун-т (1900), де був залишений при каф. ботаніки для підготовки до професор. звання. Асистент Жін. мед. ін-ту та викл. Вищих жін. фармацевт. і Вищих жін. природодослідн. наук. курсів. 1906 отримав ступ. магістра ботаніки. У 1907– 22 – проф. фізіології рослин і мікробіології Донського політех. ін-ту у Новочеркаську. Одночасно у 1910–22 – дир., а згодом ректор організ. ним там само Природодослідн. вищих жін. курсів, перетвор. 1916 на Вищі жін. с.-г. курси, 1919 – на Донський с.-г. ін-т, а 1922 – Донський ін-т с. госп-ва і меліорації. 1918 А. організував у Новочеркаську відділ. Рос. ботан. т-ва й очолював його до 1923. У 1923–25 – зав. каф. фізіології рослин у Лісовому ін-ті в Москві, чл.-співроб. Держплану СРСР, а в 1925–27 – співроб. Держплану РРФСР. У 1926–27 керував лаб. фізіології рослин у Нікіт. ботан. саду (Ялта). Від 1926 – чл. оргбюро Центр. ліс. дослід. станції у Москві, згодом – зав. лаб. фізіології рослин. Від 1928 очолив відділ НДІ деревини, а від 1930, після приєднання дослід. станції до цього ін-ту, керував його лаб. фізіології рослин, а також каф. ботаніки Моск. лісотех. ін-ту. Працював у галузі фізіології, анатомії і морфології рослин, екології. Створив і вдосконалив низку методів, зокрема вивчення вод. режиму рослин, особливо визначення сисної сили органів рослин; метод застосування колоїдал. плівок, повітр. культури рослин; асептичне отримання чистого насіння тощо. Н.-д. діяльність розпочав у 1900. У 1901 перебував на о-вах Балтійського м., де збирав водорості, досліджував карликові форми Ficus vesiculosus Z. Результати роботи опубл. у магістер. дис. «О карликовых формах Ficus vesiculosus Z. в связи с вопросом о дегенерации» // «Тр. ботан. сада», 1905, т. 24. Водночас працював у гербаріях Стокгольма, Упсали, Лунда, Копенгаґена, Кіля, Неаполя. Започаткував спец. дослідження фізіології дерев. рослин, особливо їхнього вод. режиму. Досліджував також стерилізацію насіння, повітр. культури, колоїди, антоліз квіток, вплив отрут, бактеріопурпурин та ін.

Пр.: Раздражимость и органы чувств у растений. С.-Петербург, 1912; Получение чистых семян с помощью дезинфекции // Зап. ст. испыт. семян при Ботан. саде. 1915. Т. 2, вып. 6; О теплоемкости воды в связи с общими соображениями о жидкостях и газах // Изв. Новочеркас. высш. жен. с.-х. курсов. 1918. Т. 2; Ботаника: Курс. Москва, 1926; Рост саксаула и анатомическое исследование его ствола // Тр. по приклад. ботанике, генетике и селекции. 1928. Т. 19; О сосущей силе древесины и о методах ее измерения // Сосущая сила древесины. Москва, 1932; Физиология репетекских псаммофитов // Тр. по приклад. ботанике, генетике и селекции. 1933. Т. 1, вып. 1.

Літ.: Надсон Г. Природа. 1931. Вып. 8; Петров М. Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции. 1933. Т. 1, вып. 1; Любименко В. Советские ботаники. 1934. Вып. 2; Биологи; Липшиц.

Т. П. Нижник

Стаття оновлена: 2001