Арциховський Володимир Мартинович

Визначення і загальна характеристика

АРЦИХО́ВСЬКИЙ Володимир Мартинович (26. 06(08. 07). 1876, Житомир — 13. 06. 1931, Москва) — ботанік і фізіолог. Закін. С.-Петербур. університет (1900), де був залишений при каф. ботаніки для під­готовки до професор. зва­н­ня. Асистент Жін. мед. ін­ституту та викл. Вищих жін. фармацевт. і Вищих жін. природодослідн. наук. курсів. 1906 отримав ступ. магістра ботаніки. У 1907– 22 — проф. фізіології рослин і мікробіо­логії Донського політех. ін­ституту у Новочеркаську. Одночасно у 1910–22 — директор, а згодом ректор організ. ним там само Природодослідн. вищих жін. курсів, пере­твор. 1916 на Вищі жін. с.-г. курси, 1919 — на Донський с.-г. ін­ститут, а 1922 — Донський ін­ститут с. господарства і меліорації. 1918 А. організував у Новочеркаську від­діл. Рос. ботан. товариства й очолював його до 1923. У 1923–25 — завідувач кафедри фізіології рослин у Лісовому ін­ституті в Москві, чл.-спів­роб. Держплану СРСР, а в 1925–27 — спів­роб. Держплану РРФСР. У 1926–27 керував лаб. фізіології рослин у Нікіт. ботан. саду (Ялта). Від 1926 — чл. оргбюро Центр. ліс. дослід. станції у Москві, згодом — зав. лаб. фізіології рослин. Від 1928 очолив від­діл НДІ деревини, а від 1930, після при­єд­на­н­ня дослід. станції до цього ін­ституту, керував його лаб. фізіології рослин, а також каф. ботаніки Моск. лісотех. ін­ституту. Працював у галузі фізіології, анатомії і морфології рослин, екології. Створив і вдосконалив низку методів, зокрема ви­вче­н­ня вод. режиму рослин, особливо ви­значе­н­ня сисної сили органів рослин; метод за­стосува­н­ня колоїдал. плівок, повітр. культури рослин; асептичне отрима­н­ня чистого насі­н­ня тощо. Н.-д. діяльність роз­почав у 1900. У 1901 пере­бував на о-вах Балтійського м., де збирав водорості, досліджував карликові форми Ficus vesiculosus Z. Результати роботи опубл. у магістер. дис. «О карликовых формах Ficus vesiculosus Z. в связи с во­просом о дегенерации» // «Тр. ботан. сада», 1905, т. 24. Водночас працював у гербаріях Стокгольма, Упсали, Лунда, Копенгаґена, Кіля, Неаполя. Започаткував спец. дослідже­н­ня фізіології дерев. рослин, особливо їхнього вод. режиму. Досліджував також стерилізацію насі­н­ня, повітр. культури, колоїди, антоліз квіток, вплив отрут, бактеріопурпурин та ін.

Пр.: Раз­дражимость и органы чувств у растений. С.-Петербург, 1912; Получение чистых семян с помощью дезинфекции // Зап. ст. испыт. семян при Ботан. саде. 1915. Т. 2, вып. 6; О теплоемкости воды в связи с общими соображениями о жидкостях и газах // Изв. Новочеркас. высш. жен. с.-х. курсов. 1918. Т. 2; Ботаника: Курс. Москва, 1926; Рост саксаула и анатомическое ис­следование его ствола // Тр. по приклад. ботанике, генетике и селекции. 1928. Т. 19; О сосущей силе древесины и о методах ее измерения // Сосущая сила древесины. Москва, 1932; Физиология репетекс­ких псам­мофитов // Тр. по приклад. ботанике, генетике и селекции. 1933. Т. 1, вып. 1.

Літ.: Надсон Г. Природа. 1931. Вып. 8; Петров М. Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции. 1933. Т. 1, вып. 1; Любименко В. Советские ботаники. 1934. Вып. 2; Бабий Т. П., Коханова Л. Л., Костюк Г. Г., Задорожный А. Г., Матвеенко С. А., Погребняк Л. П., Теплицкая Е. В., Труханов В. А. Биологи: Био­графический справочник. К., 1984; Липшиц.

Т. П. Нижник

Завантажити статтю