АСЄ́ЄВ Юрій Сергі­йович (13(26). 12. 1917, Київ — 04. 10. 2005, там само) — мистецтво­знавець, історик архітектури. Батько Н. Асєєвої. Доктор архітектури (1972), професор (1974). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1971). Заслужений архітектор України (1991), почес. чл. Укр. академії архітектури (1992), почес. д-р НДІ теорії та історії архітектури і містобудува­н­ня (1996). Закін. архіт. факультет Київ. інж.-буд. ін­ституту (1945). 1944–74 — старший науковий спів­робітник НДІ теорії та історії архітектури і містобудува­н­ня. Від 1948 викладав історію архітектури в Київ. інж.-буд. ін­ституті; 1953–2000 — у Київ. худож. ін­ституті (нині Академія образотвор. мистецтва і архітектури), від 1974 — професор кафедри Автор роз­ділів у фундам. академ. працях. Гол. наук. внесок — дослідже­н­ня укр. архітектури 9–13 ст., доведе­н­ня факту єд­ності архіт. процесу в усій стародав. Русі та наявності його центру — у Над­дні­прянщині. А. заклав теор. під­валини охорони та ре­ставрації архіт. та містобуд. спадщини України. Працював у різні роки над дослідж. памʼяток стародав. архітектури Києва, Чернігова, Канева, Бєлгорода, Галича, Ужгорода, Керчі, Севастополя, Коктебеля, Пере­яслава-Хмельницького. Автор числен. архіт. рекон­струкцій памʼяток архітектури часів Київ. держави. За його рекон­струкцією від­творено втрачену в 1930-х рр. памʼятку 12 ст. — церкву Богородиці Пирогощої у Києві на Подолі (1998).