Ассирійці

АССИРІ́ЙЦІ — один із найдавніших народів світу, прабатьківщиною якого є Месопотамія (Дворіччя). Сучасні А. компактно живуть в Іраку і на деяких тер. Туреччини, Ірану, Сирії; значна їх частина розпорошена в багатьох країнах світу, зокрема й в Україні. Згідно з сучас. ассирій. джерелами нині заг. кількість А. у світі становить 3 млн осіб. Щоправда, офіц. статистика деяких держав або занижує справжню чисельність А., які живуть у їхніх країнах, або взагалі відмовляє їм у праві на самоідентифікацію. Та й самі А. часто приховують свою нац. належність з мотивів безпеки чи з ін. причин.У кін. 4 тис. до н. е. більшу частину Нижньої (Пд.) Месопотамії населяли шумери, а її пн. периферію — сх.-семіт. племена, які в серед. 3 тис. до н. е. підкорили Шумер і створили могутню державу з центром у м. Аккад (Агаде). Зрештою назва Аккад перейшла на всю державу, а її народ стали називати аккадцями. У 3 тис. до н. е. аккад. вихідці з Нижньої Месопотамії заселяли Верхню Месопотамію і на р. Тигр заснували м. Ашшур (Ассур), назване так на честь їхнього общин. бога. Наприкінці 3 тис. до н. е. під владою цього міста у Верхній Месопотамії знаходилися землі, що об’єдналися у державу, яку називали Країною Ашшура, або Ашшуром. Звідси — назва Ассирія (під такою назвою ця країна згадується в Біблії та багатьох істор. джерелах). Починаючи від 14 ст. до н. е., Ассирія підкорила всю Верхню Месопотамію та низку ін. регіонів, у 8–7 ст. до н. е. досягла найбільшого розквіту та могутності, а наприкінці 7 ст. до н. е. була розгромлена об’єднаними силами мідійців, вавилонян та скіфів. Але ассирій. народ зберіг самобутність, мову і культуру. Від 14 ст. до н. е. в Месопотамію із Зх. проникали арамей. племена, прабатьківщиною яких була Аравія. У процесі багатовік. співіснування А. та арамеїв відбулося їхнє злиття у єдиний народ, який засвоїв ассирій. культуру, традиції, звичаї; розмовляв сумішшю ассиро-вавилон. та арамей. мов, на основі яких пізніше виникла сучасна ассирійська (чи арамейська) мова. Подальша історія А. тісно пов’язана з християнством, яке вони прийняли в перші віки н. е. Це допомогло їм зберегти свою ідентичність серед ін. народів та релігій. Нині А. належать до трьох християн. конфесій. У старій літературі А. називали також «сирійцями». Вірмени називали А. «ассорі», від чого пішло спотворення «айсори». Відомою з писем. джерел самоназвою, яка об’єднує всі сучасні гілки А. і набуває дедалі більшого поширення в світі, є слово «атурає». У 1915–18 від рук турец., курд., а потім іран. фанатиків загинуло понад півмільйона А. Частині вдалося врятуватись на тер. Рос. імперії та на Близькому Сх., але відтоді вони знов зазнавали репресій та геноциду в Іраку, СРСР, Туреччині.

В Україну А. приходили на заробітки ще в 19 ст., частина з них оселилася. Нині в багатьох містах України живе кілька тисяч А., в основному нащадки тих А., які під час різанини 1915 змогли переселитися з Туреччини до Ірану, а 1918 разом з іран. А. рятувалися в Рос. імперії.

У 20–30-х рр. в СРСР діяла низка громад. організацій А., працювали школи, видавалися підручники, у Тбілісі виходила газета ассирій. мовою. До 1924 в Києві діяло представництво «Ассирійської національної делегації РРФСР», яке очолював О. Біт-Шумун. Його відділ. були в ін. містах компакт. проживання А. в Україні: Маріуполі, Полтаві, Юзівці (нині Донецьк) тощо. 1924 у Москві вихідці з України О. Алхазов та В. Ревазов створили спілку ассирійців «Хояд-Атур» (пізніше — «Хаядту», що означає «Єдність»), її відділ. діяли у багатьох містах України, зокрема в Києві, Слов’янську та інших 1925–26 у Києві діяв Дім народів Сходу, в якому вирізнялася активністю Ассирій. секція, що мала драм. гурток та школу. Ассирій. школи були в Києві, Маріуполі, Харкові, Ромнах, Бердянську. Общини А. діяли у Києві при Михайлів. монастирі та Софій. соборі. Від 1925 почалися репресії проти ассирій. діячів, було засуджено керівництво «Хаядту» та його відділеннь. До 1937 всі організації та осередки культур., освіт. життя А. в СРСР було знищено, активістів заарештовано, вислано чи розстріляно. 1949 репресії проти А. повторилися. А. дали плеяду визнач. людей у різних сферах життя. Серед них визначні науковці, діячі культури, військовики. Вихідцем із України був видат. хірург-онколог М. Давидов. У повоєн. період стають відомими музикант і педагог М. Хардаєв, художники М. Ісаханов та Б. Шумунов, поет Є. Варда та ін. У 60-х рр. науковцем з Алма-Ати І. Даниловим у Києві проведено неофіцій. цикл уроків ассирій. писемності. Такі ж неофіційні заняття з ассирій. мови проводилися 1982–83 та на поч. 90-х рр., але організувати ассирій. школу не вдалося. Нині діють ассирій. нац.-культ. товариства в Києві та ін. містах України, а також Ассирійська асоціація України. Знач. внесок у вивчення ассирій. історії та культури серед. віків зробила польс. дослідниця Н. Пігулевська. Фундам. праці проф. К. Церетелі присвячені діалектам та літ. ассирій. мові. У 60–70-х рр. з’явилася низка досліджень про історію Ассирії та А. таких науковців, як І. Мар-Юханна, К. Матвєєв, Л. Саргізов, Д. Садаєв. Стародавню і сучасну ассирій. кухню вивчав польс. дослідник М. Абдалла.

Фотоілюстрації

Завантажити статтю

Розмір шрифту

Ассирійці

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю