Ассирійці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ассирійці

АССИРІ́ЙЦІ – один із найдавніших народів світу, прабатьківщиною якого є Месопотамія (Дворіччя). Сучасні А. компактно живуть в Іраку і на деяких тер. Туреччини, Ірану, Сирії; значна їх частина розпорошена в багатьох країнах світу, зокрема й в Україні. Згідно з сучас. ассирій. джерелами нині заг. кількість А. у світі становить 3 млн осіб. Щоправда, офіц. статистика деяких держав або занижує справжню чисельність А., які живуть у їхніх країнах, або взагалі відмовляє їм у праві на самоідентифікацію. Та й самі А. часто приховують свою нац. належність з мотивів безпеки чи з ін. причин.У кін. 4 тис. до н. е. більшу частину Нижньої (Пд.) Месопотамії населяли шумери, а її пн. периферію – сх.-семіт. племена, які в серед. 3 тис. до н. е. підкорили Шумер і створили могутню державу з центром у м. Аккад (Агаде). Зрештою назва Аккад перейшла на всю державу, а її народ стали називати аккадцями. У 3 тис. до н. е. аккад. вихідці з Нижньої Месопотамії заселяли Верхню Месопотамію і на р. Тигр заснували м. Ашшур (Ассур), назване так на честь їхнього общин. бога. Наприкінці 3 тис. до н. е. під владою цього міста у Верхній Месопотамії знаходилися землі, що об’єдналися у державу, яку називали Країною Ашшура, або Ашшуром. Звідси – назва Ассирія (під такою назвою ця країна згадується в Біблії та багатьох істор. джерелах). Починаючи від 14 ст. до н. е., Ассирія підкорила всю Верхню Месопотамію та низку ін. регіонів, у 8–7 ст. до н. е. досягла найбільшого розквіту та могутності, а наприкінці 7 ст. до н. е. була розгромлена об’єднаними силами мідійців, вавилонян та скіфів. Але ассирій. народ зберіг самобутність, мову і культуру. Від 14 ст. до н. е. в Месопотамію із Зх. проникали арамей. племена, прабатьківщиною яких була Аравія. У процесі багатовік. співіснування А. та арамеїв відбулося їхнє злиття у єдиний народ, який засвоїв ассирій. культуру, традиції, звичаї; розмовляв сумішшю ассиро-вавилон. та арамей. мов, на основі яких пізніше виникла сучасна ассирійська (чи арамейська) мова. Подальша історія А. тісно пов’язана з християнством, яке вони прийняли в перші віки н. е. Це допомогло їм зберегти свою ідентичність серед ін. народів та релігій. Нині А. належать до трьох християн. конфесій. У старій літ-рі А. називали також «сирійцями». Вірмени називали А. «ассорі», від чого пішло спотворення «айсори». Відомою з писем. джерел самоназвою, яка об’єднує всі сучасні гілки А. і набуває дедалі більшого поширення в світі, є слово «атурає». У 1915–18 від рук турец., курд., а потім іран. фанатиків загинуло понад півмільйона А. Частині вдалося врятуватись на тер. Рос. імперії та на Близькому Сх., але відтоді вони знов зазнавали репресій та геноциду в Іраку, СРСР, Туреччині.

В Україну А. приходили на заробітки ще в 19 ст., частина з них оселилася. Нині в багатьох містах України живе кілька тисяч А., в основному нащадки тих А., які під час різанини 1915 змогли переселитися з Туреччини до Ірану, а 1918 разом з іран. А. рятувалися в Рос. імперії.

У 20–30-х рр. в СРСР діяла низка громад. орг-цій А., працювали школи, видавалися підручники, у Тбілісі виходила газета ассирій. мовою. До 1924 в Києві діяло представництво «Ассирійської національної делегації РРФСР», яке очолював О. Біт-Шумун. Його відділ. були в ін. містах компакт. проживання А. в Україні: Маріуполі, Полтаві, Юзівці (нині Донецьк) тощо. 1924 у Москві вихідці з України О. Алхазов та В. Ревазов створили спілку ассирійців «Хояд-Атур» (пізніше – «Хаядту», що означає «Єдність»), її відділ. діяли у багатьох містах України, зокрема в Києві, Слов’янську та інших 1925–26 у Києві діяв Дім народів Сходу, в якому вирізнялася активністю Ассирій. секція, що мала драм. гурток та школу. Ассирій. школи були в Києві, Маріуполі, Харкові, Ромнах, Бердянську. Общини А. діяли у Києві при Михайлів. монастирі та Софій. соборі. Від 1925 почалися репресії проти ассирій. діячів, було засуджено кер-во «Хаядту» та його відділеннь. До 1937 всі орг-ції та осередки культур., освіт. життя А. в СРСР було знищено, активістів заарештовано, вислано чи розстріляно. 1949 репресії проти А. повторилися. А. дали плеяду визнач. людей у різних сферах життя. Серед них визначні науковці, діячі культури, військовики. Вихідцем із України був видат. хірург-онколог М. Давидов. У повоєн. період стають відомими музикант і педагог М. Хардаєв, художники М. Ісаханов та Б. Шумунов, поет Є. Варда та ін. У 60-х рр. науковцем з Алма-Ати І. Даниловим у Києві проведено неофіцій. цикл уроків ассирій. писемності. Такі ж неофіційні заняття з ассирій. мови проводилися 1982–83 та на поч. 90-х рр., але організувати ассирій. школу не вдалося. Нині діють ассирій. нац.-культ. т-ва в Києві та ін. містах України, а також Ассирійська асоціація України. Знач. внесок у вивчення ассирій. історії та культури серед. віків зробила польс. дослідниця Н. Пігулевська. Фундам. праці проф. К. Церетелі присвячені діалектам та літ. ассирій. мові. У 60–70-х рр. з’явилася низка досліджень про історію Ассирії та А. таких науковців, як І. Мар-Юханна, К. Матвєєв, Л. Саргізов, Д. Садаєв. Стародавню і сучасну ассирій. кухню вивчав польс. дослідник М. Абдалла.

Літ.: Бахтынский Ф. Ассирийцы (айсоры) в Киеве (этнографические заметки) // СС. 1928. № 6; Косидовский З. Когда солнце было богом / Пер. с польс. 1968; Матвеев К. П. (Бар-Маттай), Мар-Юханна И. И. Ассирийский вопрос во время и после первой мировой войны. 1968; Матвеев К. П. Ассирийцы и ассирийская проблема в новое и новейшее время. 1979; Садаев Д. Ч. История древней Ассирии. 1979; Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия / Пер. с англ. 1980; Дандамаев М. А. Вавилонские писцы. 1983; История древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Ч. 2. Передняя Азия. Египет. 1988 (усі – Москва); Массон В. М. Первые цивилизации. Ленинград, 1989; M. Abdalla. The Assyrian community of Qameshli in North-eastern Syria in the years 1925–1970 // Ethnologia Polona. 1992. Vol. 17.

П. М. Тамразов

Стаття оновлена: 2001