Астаф’єв Олександр Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Астаф’єв Олександр Григорович

АСТА́Ф’ЄВ Олександр Григорович (10. 08. 1952, мис Лазарева Хабаров. краю, РФ) – поет, літературознавець. Чоловік М. Астаф’євої, батько А. Дністрового. Член НСПУ (1992). Д-р філол. н. (1999), проф. (1999). Народився в сім’ї репресованих. Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1980). Працював зав. ред. вид-ва «Каменяр» (1980–81), кореспондентом г. «Зірка» (1981–82), викладачем каф. укр. літ-ри Ніжин. пед. ун-ту (1986–2001). Автор моногр. досліджень «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського» (1994), «Поети “Нью-Йоркської групи”» (1995), «Стилізація» (1998; усі – Ніжин); «Лірика української діаспори: еволюція художніх систем» (1998), «Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі», «Художні системи українського зарубіжжя» (обидві – 2000; усі – Київ); кн. памфлетів «Ніжинські гримаси» (Чг., 1994, співавт.), статей на літ. теми в період. укр. та зарубіж. пресі. Поет. творам А. притаманні емоційна насиченість, самобутність худож. засобів, різноманітність форм. Як поет еволюціонував від неоромантизму та імажинізму до синтезів експресіонізму й сюрреалізму. Перекладає поет. твори з франц., польс., чес., болгар., рос., білорус. мов.

Тв: Заручини. К., 1988; Слова, народжені снігами. Ніжин, 1995; Зблизька і на відстані. К., 1996.

Літ.: Сердюк П. О. У світлиці поезії. Ніжин, 1996; Сенкусь М. Програма ніжинців // СіЧ. 1998. № 3; Забарний О. Горизонт оптимізму // Визв. шлях. 1999. № 2; Ігнатенко М. Про лірику української еміграції «неложними вустами» // СіЧ. 1999. № 4–5.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2016