АСТА́ФʼЄВ Олександр Григорович (10. 08. 1952, мис Лазарева Хабаров. краю, РФ — 29. 10. 2020, Київ) — поет, літературо­знавець. Чоловік М. Астафʼєвої, батько А. Дністрового. Член НСПУ (1992). Доктор філологічних наук (1999), професор (1999). Народився в сімʼї ре­пресованих. Закін. Укр. полігр. ін­ститут у Львові (1980). Працював зав. ред. видавництва «Каменяр» (1980–81), кореспондентом г. «Зірка» (1981–82), викладачем каф. укр. літ-ри Ніжин. пед. університету (1986–2001). Автор моногр. досліджень «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського» (1994), «Поети “Нью-Йоркської групи”» (1995), «Стилізація» (1998; усі — Ніжин); «Лірика української діаспори: еволюція художніх систем» (1998), «Образ і знак. Українська емі­грантська поезія у структурно-семіотичній пер­спективі», «Художні системи українського зарубіж­жя» (обидві — 2000; усі — Київ); кн. памфлетів «Ніжинські гримаси» (Чг., 1994, спів­авт.), статей на літ. теми в період. укр. та зарубіж. пресі. Поет. творам А. притаман­ні емоційна насиченість, самобутність худож. засобів, різноманітність форм. Як поет еволюціонував від неоромантизму та імажинізму до синтезів екс­пресіонізму й сюр­реалізму. Пере­кладає поет. твори з франц., польс., чес., болгар., рос., білорус. мов.