АСТРОБЛЕ́МИ (від астро… і грец. βλῆμα — рана, удар від стріли) — давні еродовані геологічні структури, що виникли на поверх­ні Землі в різні історичні епохи внаслідок ударів метеоритів. Тривалий час їхнє походже­н­ня залишалося нерозга­даним, доки Р. Дітц не виявив у цих структурах так звані конуси руйнува­н­ня, які він на­звав «астроблеми». Конуси руйнува­н­ня — це борознисті структури у формі кульового сектора, орієнтовані пере­важно вгору. Це вказувало на деформуючу силу, спрямовану зверху, потужність якої за­звичай пере­вищувала можливості тектонічних чи вулканічних сил. Зна­йдені в конусах руйнува­н­ня силікатні мінерали коесит та стишовит — поліморфні модифікації кремнезему, що утворюються при високих тисках (тобто під час потужних вибухів чи ударів) — під­твердили висловлене раніше припуще­н­ня. 

А. роз­пі­знають та ототожнюють за знімками з космосу й методами геологічних досліджень. Роз­міри А. різні: від сотень метрів до десятків кілометрів. Вони змінили не лише свій зовнішній ви­гляд, а й початкові координати. Дві най­старіші та найбільші А.: кратер Садбері — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 1,8 млрд рр. (Канада, провінція Онтаріо) та кратер Вредефорт — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 2 млрд рр. (Пів­ден­на Америка). 

Український кри­сталічний щит виявився сприятливим для збереже­н­ня вибухових кратерів. Завдяки геологічній стабільності протягом тривалого часу (≈ 1,5 млрд рр.) він має найбільшу густину А. (3,5 × 10–5 кр./км2). Нині на його поверх­невому шарі ві­домо 7 таких вибухових утворень-астроблем: по­двійна Зеленогайська (побл. с. Зелений Гай Знамʼян. р-ну Кіровогр. обл.; вік не менше 60 млн рр.), Бовтиська (на території Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. та Камʼян. р-ну Черкас. обл.; 88 ± 3 млн рр.), Ротмистрівська (с. Ротмистрівка Смілян. р-ну Черкас. обл.; 130 ± 10 млн рр.), Білилівська, або Західна (с. Білилівка Ружин. р-ну Житомир. обл.; 166 ± 6 млн рр.), Оболонська (біля с. Оболонь Семенів. р-ну Полтав. обл.; 169 ± 6 млн рр.), Тернівська (побл. с. Веселі Терни Кіровогр. обл.; 280 ± 10 млн рр.) та Іл­лінецька (м. Іл­лінці Вінн. обл.). Найдавніша з них — Іл­лінецька, її вік бл. 400 млн рр., кратер має діаметр 7 км і глибину 700 м. За даними фахівців із тектоніки, місце паді­н­ня цього метеорита знаходилося тоді на платформі, що була біля екватора при­близно на тій самій довготі, що й нині. Свідче­н­ням його просува­н­ня крізь тропічні широти є донецьке вугі­л­ля, яке утворилося з рослин­ності тропічних боліт на 100 млн рр. пізніше від Іл­лінецького вибуху.