Астроблеми

АСТРОБЛЕ́МИ (від астро… і грец. βλῆμα — рана, удар від стріли) — давні еродовані геологічні структури, які виникли в різні історичні епохи на поверх­ні Землі від ударів метеоритів. Залишалися нерозга­даними тривалий час, доки Р. Дітц не виявив т. зв. конуси руйнува­н­ня в цих структурах, які на­звав «А.». Конуси руйнува­н­ня — борозенчасті структури, які мають форму кульового сектора та орієнтовані пере­важно вверх, що вказувало на деформуючу силу, направлену зверху і, як правило, такої потужності, яку не могли мати тектонічні або вулканічні сили. Зна­йдені в конусах руйнува­н­ня силікатні мінерали коесит та стишовит — поліморфні модифікації кремнезему, які утворюються при високих тисках, тобто при потужних вибухах або ударах, під­твердили висловлене раніше припуще­н­ня. Роз­пі­знають та ототожнюють А. за знімками з космосу та завдяки методам геолог. досліджень. Роз­міри А. різні: від сотень метрів до десятків кілометрів. Вони вже змінили не лише свій зовн. ви­гляд, але і свої початк. координати. Дві най­старіші і найбільші астроблеми: кратер Садбері — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 1,8 млрд рр. (Канада, провінція Онтаріо) та кратер Вредефорт — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 2 млрд рр. (Пд. Америка). Сприятливим для збереже­н­ня вибухових кратерів виявився укр. кри­сталіч. щит. Завдяки своїй стабільності в геолог. від­ношен­ні протягом тривалого часу (≈ 1,5 млрд рр.) він має найбільшу щільність А. (3,5 × 10^–5 кр./км²). Нині на його поверх­невому шарі ві­домо 7 таких вибухових утворень-астроблем: по­двійна Зеленогайська (побл. с. Зелений Гай Знамʼян. р-ну Кіровогр. обл.; вік не менше 60 млн рр.), Бовтиська (на тер. Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. та Камʼян. р-ну Черкас. обл.; 88 ± 3 млн рр.), Ротмистрівська (с. Ротмистрівка Смілян. р-ну Черкас. обл.; 130 ± 10 млн рр.), Білилівська, або Західна (с. Білилівка Ружин. р-ну Житомир. обл.; 166 ± 6 млн рр.), Оболонська (біля с. Оболонь Семенів. р-ну Полтав. обл.; 169 ± 6 млн рр.), Тернівська (побл. с. Веселі Терни Кіровогр. обл.; 280 ± 10 млн рр.) та Іл­лінецька (м. Іл­лінці Вінн. обл.). Найдавніша з них — Іл­лінецька, вік якої бл. 400 млн рр., кратер має діаметр 7 км і глиб. 700 м. За даними фахівців із тектоніки, місце паді­н­ня цього метеорита знаходилося тоді на платформі, яка була біля екватора при­близно на тій же довготі, що й нині. Свідче­н­ням його просува­н­ня крізь тропічні широти є донец. вугі­л­ля, яке утворилося з рослин­ності тропіч. боліт на 100 млн рр. пізніше від Іл­лінец. вибуху.

Завантажити статтю