Астрономічна обсерваторія Львівського університету

АСТРОНОМІ́ЧНА ОБСЕРВАТО́РІЯ ЛЬВІ́ВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ — науково-дослідна та на­вчальна установа. Засн. 1769 з ініціативи ректора університету Д. Зеленки, збудована на фундаменті древ. вежі костелу єзуїтів. У 70-х рр. 18 ст. під керівництвом Лісганіга укладено першу мапу Галичини і Волині на основі топогр. зйомки; її сітку зведено до меридіана обсерваторії. Від 1907 знаходиться в корпусі університету по вул. Кирила і Мефодія, № 8; її дир. став М. Ернест, який започаткував регулярні астрономічні спо­стереже­н­ня: змін­них та нових зір, планет, комет, метеорів тощо. На­ступні дир. обсерваторії: Е. Рибка (1932– 45), О. Сірокомський (1945–50), В. Степанов (1950–53), М. Ейгенсон (1954–59), Я. Капко (1959–77), від 1977 — О. Логвиненко. В обсерваторії працювали також ві­домі вчені Ф. Гюсман, Ф. Цах, С. Каплан, І. Климишин, Б. Бабій та ін. У 1932–49 обсерваторія мала статус Астроном. ін­ституту. Від 1934, з при­дба­н­ням астро­графа, роз­почато фото­графува­н­ня зоряного неба з метою пошуку і дослідже­н­ня змін­них зір. Від 1948 під керівництвом С. Каплана роз­почато роботу з теор. астрофізики (про­блеми внутр. будови зір, фізики між­зоряного середовища тощо). 1949 під керівництвом В. Степанова збудовано перший у СРСР вертикал. соняч. теле­скоп (діаметр цело­стат. дзеркал — 26 см, параболічного — 21 см, F = 450 см), який обладнано спектро­графом по­двій. від­бива­н­ня. Від 1953 активно проводяться дослідже­н­ня соняч. активності та її звʼязку з геофіз. явищами. 1957 роз­почато будівництво спо­стереж. станції обсерваторії в смт Брюховичі, де нині роз­таш. лабораторні корпуси та павіль­йони з теле­скопами. У цьому ж році започатковано оптичні спо­стереже­н­ня штуч. супутників Землі (ШСЗ). У 1960–70-х рр. Б. Бабій та його учні виконали дослідж. фіз. умов на Сонці за контурами фраунгоферових ліній, виявили асиметрію фото­сфер. ліній, вплив магніт. поля на еквівалентні ширини ліній соняч. плям, залежність серед. яскравості хромо­сфер. сітки від циклів соняч. активності та ви­значили вміст низки хім. елементів. Напрями ниніш. наук. дослідж.: фізика нестаціонар. зірок, газових туман­ностей та зоряних скупчень; походже­н­ня та еволюція великомас­штабної структури Всесвіту; фізика Сонця та сонячна активність; оптичні спо­стереже­н­ня ШСЗ та їх апаратурне забезпече­н­ня; лазерна дальнометрія ШСЗ. Осн. інструменти: 48-см дзерк. рефлектор АЗТ-14 із електрофотометром для широкополосної U, B, V, R, I-фотометрії; астрокамера Цейса (F = 50 см, D = 10 см); хромо­сферно-фото­сферний теле­скоп АФР-2 (F = 540,6 см, D = 25,5 см) з інтерференційно-поляризац. фільтром; фотогеліо­граф Максутова; двообʼєктивний (F = 350 см, D = 34 см) електрофотометр-поляриметр для спо­стережень низькоорбітальних ШСЗ; лазер. дальномір ТПЛ-1М (F = 11,6 м, D = 1 м). Обсерваторія має бібліотеку, яка нараховує понад 20 тис. томів, унікальну склотеку — 12 тис. фотогеліо­грам, 8 тис. пластинок з окремими ділянками зоряного неба та понад 10 км кіноплівки зображень хромо­сфери Сонця. Обсерваторія видавала «Праці обсерваторії Львівського університету» (10 вип.; 1933–39); «Циркуляр ЛАО» (вип. 1–54; 1946–79), «Во­просы астрофизики. Серия Астрономическая» (вип. 55–59; 1980–85). Крім того, видала «Ученые записки. Серия физико-математическая», т. 14, вып. 4 (1949) та «Астрономический сборник», вып. 2 (1954); вып. 3, 4 (1960).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю