КОЛАЧЕ́ВСЬКИЙ Михайло Микола­йович (14(26). 09. 1851, х. Калачівка побл. с. Попівка, нині Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл. — 1907 (за ін. даними — 1910–12), м. Кременчук, нині Полтав. обл.) — компози­тор, музично-громадський діяч. Брат С. Колачевського. Закін. Ляйпциз. консерваторію (Німеч­­чина, 1876; кл. теорії і композиції Е.-Ф. Ріхтера, фортепіано — К. Рейнеке). Дипломну роботу — «Українську симфонію» — було виконано у концерт. залі «Ґев­­андгауз» (Ляйпциґ, 1876). В Укра­­їні вона про­звучала 1901 у концертах Полтав. симф. оркестру під керівництвом Д. Ахшарумова у Полтаві, Кременчуці, Катерино­­славі (нині Дні­пропетровськ) та ін. Громад. діяльність повʼяз. із Кременчуком, де родина Кола­­чев­­ських мешкала від 1855. Окрім муз., мав юрид. освіту й працював у земстві: 1890–1900 — предводитель Кременчуц. земської управи, 1900–03 — почес. мировий суддя. Зробив значний внесок у роз­виток земських шкіл та лікарень. Провадив також інтен­­сивну муз.-громад. діяльність, зокрема створив фортепі­­ан­не тріо й організовував камер­­ні концерти. Після 1903 припинив службову діяльність у звʼязку з погірше­н­ням стану здоровʼя. Ноти більшості творів К. втрачено під час визв. змагань 1917–21. На поч. 1930-х рр. М. Грінченко від­на­йшов рукопис «Українсь­кої симфонії», що уві­йшла до репер­­туару багатьох симф. оркестрів. Цей твір вважають етапним у становлен­ні укр. симф. музики; йому властиве широке викорис­­та­н­ня в тематизмі укр. фольклор. матеріалу (вияв естетики доби романтизму), по­єд­нане з класич. структурно-драматург. засадами класицизму (зокрема, нім. ляйп­­циз. школи).