Астрономо-геодезична мережа - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Астрономо-геодезична мережа

АСТРО́НОМО-ГЕОДЕЗИ́ЧНА МЕРЕ́ЖА – система спеціальних пунктів на земній поверхні, закріплених на місцевості геодезичними знаками, планове положення яких визначене за допомогою астрономічних та геодезичних методів. Висоти пунктів над рівнем моря (абсолют. висоти) визначають шляхом геом. або тригонометр. нівелювання. А.-г. м. як Державна геодезична мережа 1-го класу традиційно служить основою для створення всієї геодезич. мережі країни, призначається для поширення держ. геодезич. системи координат на всю тер. країни та проведення наук. дослідж., пов’язаних з вивченням форми Землі. А.-г. м. будується у вигляді системи полігонів з периметром 800– 1000 км. Полігони утворюються рядами тріангуляції й ланками полігонометрії 1-го класу завдовжки не більше 200– 250 км, розташ. уздовж паралелей та меридіанів. Довжина сторони в рядах тріангуляції складає не менше 20 км. На кінцях рядів тріангуляції (у вершинах полігонів) вимірюють базисні сторони, на обох кінцях яких визначають пункти Лапласа (геодезичні пункти, на яких астроном. методами з високою точністю визначають довготу, широту та азимут базисної сторони). Ланки полігонометрії 1-го класу включають не більше 10-ти сторін; на обох кінцях крайніх сторін (у вершинах полігонів) визначають пункти Лапласа. На них передбачається проведення гравіметрич. вимірювань із метою астрономо-гравіметрич. нівелювання. Побудову А.-г. м. на тер. України завершено, в основному, на поч. 90-х рр. 19 ст. З упровадженням у геодезичну науку та практику сучас. методів визначення координат за допомогою супутник. радіонавігац. систем А.-г. м. поступово втрачає своє початкове призначення. Нині розвивається Держ. геодезична мережа.

Літ.: Татевян А. Ш. К вопросу об оценке точности астрономо-геодезической сети // Геодезия и картография. 1966. № 12; Пеллинен Л. П. Обработка астрономо-геодезических сетей в пространственных прямоугольных координатах // Геодезия и картография. 1970. № 10; Разумов О. С. Пространственная геодезическая векторная сеть. Москва, 1974; Судаков С. Г. Основные геодезические сети. Москва, 1975; Использование искусственных спутников Земли для построения геодезических сетей. Москва, 1977; Закон України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність». К., 1998; Кашин Л. А. Построение классической астрономо-геодезической сети СССР. Москва, 1999.

М. Д. Черемшинський

Стаття оновлена: 2001