Астрофотометрія

Визначення і загальна характеристика

АСТРОФОТОМЕ́ТРІЯ (від астро…, грец. φῶς (φωτός) — світло і ... метрія) — роз­діл астрофізики, що роз­робляє методи і без­посередньо вимірює блиск та поверх­неву яскравість небесних обʼєктів. Осн. інструментом А. є фотометр, який монтується на теле­скопі для вимірюва­н­ня потужності світл. потоку в певних ділянках електромагніт. спектра. За методами А. поділяють на абсолютну та від­носну. За першим методом потік вимірюється в абсолют. одиницях (напр., у ерг/см²×с.×Гц), за другим — світл. здатність обʼєкта виражається у т. зв. зоряних величинах від­носно деяких стандарт. зірок. Обидва методи використовують багато типів реєстраторів електромагніт. ви­промінюва­н­ня: фотопластинки (в минулому), телевізійні труби, фотопо­множувачі, CCD-матриці тощо. Завдяки А. нині ві­домі яскравість та характер зміни блиску сотень тисяч зірок, галактик, планет та ін. небесних обʼєктів. Вітчизн. А. набула знач. роз­витку в працях В. Никонова (фотометрія зірок) та М. Барабашова (фотометрія планет).

Літ.: Тихов Г. А. Астрофотометрия. Петро­град, 1922; Барабашов Н. П., Коваль И. К. Фото­графическая фотометрия Марса со светофильтрами во время великого противо­стояния в 1956 г. Х., 1959; Комаров Н. С., Позигун В. А. и др. Спектрофотометрия звезд в диапазоне ЛЛ550-900 нм. К., 1983; Фотометрические и поляриметрические ис­следования небесных тел: Сб. науч. тр. К., 1985; Иванов Г. А. и др. Уравнение блеска в фото­графической астрометрии. К., 1988; Лупішко Д. Ф. Фотометрія і поляриметрія астероїдів: результати спо­стережень та аналіз даних. Х., 1999.

О. Ф. Пугач

Завантажити статтю