Астрофотометрія
АСТРОФОТОМЕ́ТРІЯ (від астро…, грец. φῶς (φωτός) — світло і ... метрія) — розділ астрофізики, що розробляє методи і безпосередньо вимірює блиск та поверхневу яскравість небесних об’єктів. Осн. інструментом А. є фотометр, який монтується на телескопі для вимірювання потужності світл. потоку в певних ділянках електромагніт. спектра. За методами А. поділяють на абсолютну та відносну. За першим методом потік вимірюється в абсолют. одиницях (напр., у ерг/см2×с.×Гц), за другим — світл. здатність об’єкта виражається у т. зв. зоряних величинах відносно деяких стандарт. зірок. Обидва методи використовують багато типів реєстраторів електромагніт. випромінювання: фотопластинки (в минулому), телевізійні труби, фотопомножувачі, CCD-матриці тощо. Завдяки А. нині відомі яскравість та характер зміни блиску сотень тисяч зірок, галактик, планет та ін. небесних об’єктів. Вітчизн. А. набула знач. розвитку в працях В. Никонова (фотометрія зірок) та М. Барабашова (фотометрія планет).
Рекомендована література
- Тихов Г. А. Астрофотометрия. Петроград, 1922;
- Барабашов Н. П., Коваль И. К. Фотографическая фотометрия Марса со светофильтрами во время великого противостояния в 1956 г. Х., 1959;
- Комаров Н. С., Позигун В. А. и др. Спектрофотометрия звезд в диапазоне ЛЛ550-900 нм. К., 1983;
- Фотометрические и поляриметрические исследования небесных тел: Сб. науч. тр. К., 1985;
- Иванов Г. А. и др. Уравнение блеска в фотографической астрометрии. К., 1988;
- Лупішко Д. Ф. Фотометрія і поляриметрія астероїдів: результати спостережень та аналіз даних. Х., 1999.
Завантажити статтю
