АСТРЯ́Б Матвій Григорович (01. 08. 1843, с. Висова Горлиц. пов. Галиц. Лемківщини, нині Польща — 18. 01. 1925, м. Лубни, нині Полтав. обл.) — педагог, історик-крає­знавець, архівіст. Батько О. Астряба. 1866 після закінче­н­ня 4-го кл. псаломницького училища пішки помандрував до Києва, де був зарахов. до 5-го кл. гімназійного учнів. пансіону. Закін. історико-філол. факультет Університету св. Володимира (1873). Працював репетитором, зокрема сина першого ректора цього університету М. Максимовича. Викладав у 1-й Київ. та Глухів. г-зіях, згодом у гімназіях Кутаїсі (1874–80) та Єкатеринодара (нині Краснодар; 1880–93). Ви­йшовши у від­ставку, проживав у Лубен. повіті. Через матеріал. скруту повернувся на пед. роботу: 1904–10 — вихователь у Полтав. пансіоні-притулку. Актив. спів­роб. Полтав. губ. вченої архів. комісії, 1906–10 — її бібліотекар. Опублікував низку дослідж., пере­важно з історії Лубенщини. 1906 брав участь у пере­везен­ні до Полтав. природничо-істор. музею зі­бра­н­ня К. Скаржинської, уклав опис її архів. документів. Після 1917 за­ймався охороною архівів Лубенщини, працював над упорядкува­н­ням архіву Мгарського монастиря. Був чл. лубен. філії Укр. наук. товариства при ВУАН. Остан­ні роки життя присвятив археогр. роботі та укла­дан­ню істор. нарису м. Лубни, що залишився неопублікованим.