Ататюрк Мустафа Кемаль

Визначення і загальна характеристика

АТАТЮ́РК Мустафа Кемаль (Atatürk Mustafa Kemal Paşa; 19. 05. 1881, Салоніки, Греція — 10. 11. 1938, Стамбул, Туреч­чина) — державний і політичний діяч, перший Президент Республіки Туреч­чини. Закін. Вищу військ. академію у Стамбулі (1905). Служив у зва­н­нях адʼютанта-ма­йора і ма­йора у Тріполі (1908–11), брав участь у Балкан. війні (1912), був командувачем турец. військами у Чанак­кале (Гал­ліполі) у зван­ні полковника (1915). 1919 очолив нац.-визв. рух в Анатолії і завдав поразки окупац. силам, які 24 липня 1923 під­писали з Туреч­чиною Лозан­нську угоду, ви­знавши її незалежною і суверен­ною державою. Під керівництвом А. скликано Великі Нац. Збори Туреч­чини (1920), які проголосили себе вищим і закон. органом нар. пред­ставництва. З ініціативи А. в Туреч­чині ліквідовано султанат (1922), а 29 жовтня 1923 проголошено Республіку, здійснено низку політ., екон., соц. та культурних реформ. На місц. виборах 1930 і на парламент. виборах 1934 жінкам було на­дано право брати участь у голосуван­ні, внаслідок чого 18 жінок стали депутатами Парламенту (1935). А. характеризував зовн. політику ново­створ. держави гаслом «мир удома, мир у світі» і був ініціатором кількох важливих між­нар. угод, серед яких: Угоди про дружбу з Рад. Росією (Москва, 1921) та Закавказ. Рад. Республікою (Карс, 1921), Угода про дружбу та братерство між Туреч­чиною і УСРР (Анкара, 2 січня 1922), що сприяла роз­виткові екон. і культур. від­носин між Україною і Туреч­чиною, Балканська Угода з Грецією, Югославією і Румунією (1935), Садабадський пакт з Іраном, Іраком і Афгані­станом (1937).

К. Альп

Завантажити статтю