Атлантична хартія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Атлантична хартія

АТЛАНТИ́ЧНА ХА́РТІЯ – декларація, яку підписали 14 серпня 1941 Ф. Рузвельт (США), В. Черчіль (Велика Британія) на військовій базі Арджентія (о-в Ньюфаундленд). Хартія була одним із кроків щодо створення антигітлерів. коаліції і проголошувала право всіх народів, незалежно від статусу переможця чи переможеного, на вибір форми правління, на доступ до природ. багатств планети, прагнення до рівноправного взаємовигід. екон. співроб-ва між усіма країнами. У Хартії сторони декларували, що ні США, ні Велика Британія не прагнуть територ. здобутків, висловили надію, що після перемоги над нацистами країни світу не будуть піддані загрозі агресії у майбутньому, підкреслили недопустимість застосування сили у міжнар. відносинах, необхідність заходів для роззброєння після закінчення війни. Також Хартія визнавала принцип «свободи морів», проголошувала низку осн. прав і свобод людини, зокрема свободу слова, віросповідання, свободу від злиднів та свободу від страху перед війною тощо. Ф. Рузвельт і В. Черчіль під час цієї зустрічі також запропонували скликати в Москві нараду з обговорення питань про постачання товарів військ. призначення для Рад. Союзу (політика ленд-лізу). Осн. положення Хартії стали базисом «Декларації Об’єднаних Націй», яку прийняли уряди 26-ти країн-союзниць у війні проти держав Осі на конф. у Вашинґтоні 1 січня 1942, і принципи якої закладено в основу Статуту ООН.

Б. І. Гуменюк

Стаття оновлена: 2001