Атмосфероохоронне право - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Атмосфероохоронне право

АТМОСФЕРООХОРО́ННЕ ПРА́ВО – підгалузь екологічного права, наукова та навчальна дисципліна. А. п. – сукупність правових норм, які регулюють сусп. відносини щодо збереження, поліпшення та відтворення стану атмосфер. повітря, відвернення і зниження шкідливого хім., фіз., біол. та ін. впливу на атмосферне повітря, забезпечення рац. використання атмосфер. повітря для вироб. потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері. Нормативну основу А. п. становить атмосфероохоронне законодавство. Об’єктом А. п. є атмосферне повітря, а його предметом – сукупність врегульованих правом сусп. відносин щодо охорони атмосфер. повітря та його рац. використання. А. п. регулює питання упр. у галузі охорони атмосфер. повітря, що здійснюється КМ України, Урядом АР Крим, Мін-вом екології та природ. ресурсів (Мінекоресурсів) України, МОЗ України, місц. органами держ. виконав. влади, ін. держ. органами та органами місц. самоврядування. Велике значення для регулювання сусп. відносин, яке здійснює А. п., мають стандартизація і нормування. Систему стандартів у галузі охорони атмосфер. повітря в Україні складають держ. стандарти України (ДСТУ), міждерж. стандарти СНД (ГОСТи), а також галузеві стандарти. ГОСТ та ДСТУ визначають обов’язкові для виконання норми щодо понять і термінів, режиму використання та охорони атмосфер. повітря, методів контролю за його станом, вимоги для запобігання шкідл. впливу на атмосферне повітря тощо. Систему нормативів А. п. складають: нормативи екол. безпеки атмосфер. повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідл. впливу фізичних (акустич., електромагніт., іонізуючого та ін.) та біол. факторів стаціонар. джерелами; граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря у процесі експлуатації технол. та ін. устаткування, споруд і об’єктів; нормативи використання атмосфер. повітря як сировини осн. вироб. призначення; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідл. впливу їхніх фізичних факторів та ін. види нормативів. Засобами А. п. здійснюється регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонар. джерелами. Такі викиди можуть здійснюватись тільки за дозволами Мінекоресурсів України, а їх обсяги визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. А. п. встановлює вимоги до підпр-в, установ і орг-цій, викиди забруднюючих речовин або шкідл. впливи яких (при перевищенні встановлених гранич. нормативів, аваріях та несприятл. метеорол. умовах) можуть призвести до надзвичайних екол. ситуацій. Такі підпр-ва зобов’язані мати заздалегідь розроблені спец. заходи щодо охорони атмосфер. повітря, погоджені з органами Мінекоресурсів України, МОЗ України, місц. органами держ. виконав. влади та органами місц. самоврядування. А. п. регулює також діяльність, що впливає на погоду і клімат, додержання нормативів охорони атмосфер. повітря в процесі планувально-буд. діяльності. Додержання норм А. п. в Україні забезпечують засобами держ., вироб. та громад. екол. контролю. Особи, винні у порушенні атмосфероохорон. законодавства, несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адм. правопорушення (ст. 78, 78–1, 79, 80, 81), Кримінал. кодексом України (ст. 228), а також відшкодовують матеріал. шкоду, заподіяну внаслідок забруднення атмосфер. повітря. Україна є учасницею низки багатосторонніх і двосторонніх міжнар. договорів з питань охорони атмосфер. повітря, зокрема Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (Женева, 1979) і 7-ми протоколів до неї; Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, косміч. просторі і під водою (Москва, 1963); Конвенції про контроль за транскордон. перевезенням небезпеч. відходів та їх утилізації (Базель, 1989; поправки 1995); Рамкової конвенції ООН про зміни клімату (Нью-Йорк, 1992) та Кіотського Протоколу (1997) до цієї конвенції; Конвенції про заборону розробки, вироб-ва, накопичення і застосування хім. зброї та про її знищення (Париж, 1993) тощо. А. п. як наук. дисципліну досліджують в Ін-ті держави і права НАНУ; вивчають у складі курсу екол. права у ВНЗах юрид. профілю – в Київ. ун-ті права, Харків. та Одес. юрид. академіях, на юрид. ф-тах Київ. та Львів. ун-тів та в деяких ін. закладах.

Н. Р. Малишева

Стаття оновлена: 2001