Атомістика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Атомістика

АТОМІ́СТИКА – вчення про дискретну, переривисту, зернисту будову матерії. А. стверджує, що матерія складається з окремих надзвичайно малих частинок. Перші атомістичні уявлення з’явилися на Сході, але найбільш повно і послідовно вони були розвинені в антич. Греції і Римі в філософії Левкіппа, Демокрита, Епікура і Лукреція. Проте атомізм у них мав суто абстракт. характер: атоми розглядали як надзвичайно малі частинки; їм приписували лише найзагальніші властивості: неподільність, здатність рухатися, об’єднуватися. У 17–18 ст. з розвитком механіки атомізм набув механістичного характеру: атомам тепер приписували суто мех. властивості, такі, як геом. фігура, вага. Взаємодії між атомами також розглядали з механістичних позицій: атоми наділяли гачками, за допомогою яких вони зчіплювалися між собою, іноді їх зображали у вигляді зубчатих коліщаток (М. Ломоносов та ін.). Найпліднішою виявилася концепція динаміч. атомізму (І. Ньютон, Р. Бошкович, Ґ. Ляйбніц та ін.), згідно з якою взаємодію між атомами пояснювали на зразок гравітац. тяжіння. У 19 ст. атоми наділяли новими властивостями, в яких резюмувалися відповідні відкриття в хімії і фізиці. При цьому А. перетворюється в фіз.-хім. теорію будови матерії (Дж. Дальтон, Д. Менделєєв та ін.). Однак до кін. 19 ст. А. допускала наявність останньої незмінної суті матерії – найдрібніших частинок, які є неподільними. Сучасна А. визнає різноманіття молекул, атомів, елементар. частинок та ін. мікрооб’єктів у структурі матерії, їхню невичерпну складність, здатність до перетворення одних форм в інші. Особливості сучас. атомізму визначають закони квантової механіки, яка визнає не тільки атомізм матерії (речовини), але й атомізм дії, пов’язаний з квантуванням руху, властивостями і станами елементар. частинок. А. підкреслює здатність елементар. частинок до перетворень і розглядає характеристику кожної частинки як взаємопов’язану з характеристиками ін. частинок і з їхніми взаємодіями. Розвиток сучас. А. показує, що структура будь-якого об’єкта або процесу є поєднанням дискретного і безперервного. У ширшому значенні під А. іноді розуміється дискретність будь-якої речовини, властивості, процесу (матем. атомізм, атомізм у біології, соц. атомізм, логіч. атомізм).

Літ.: Бор Н. Три статьи о спектрах и строении атомов / Пер. с англ. Москва; Петроград, 1923; Ґалаґан М. Атомістично-молекулярна теорія: нарис еволюції наукових поглядів на тонку будову матерії. Прага, 1925; Лурье С. Я. Теория бесконечно малых у древних атомистов. Москва, 1935; Шугайлин А. В. Философские вопросы учения современной физики о строении и свойствах материи. К., 1959; Зубов В. П. Развитие атомистических представлений до начала 19 в. Москва, 1965; Хунд Ф. История квантовой теории / Пер. с нем. К., 1980; Кузнецова О. В. Атомистические концепции строения вещества в XIX веке. Москва, 1983; Косарева Л. М. Развитие традиции атомизма в европейской культуре XVII в. // Познавательная традиция: филос.-методол. анализ. Москва, 1989; Ахиезер А. И. Физическая картина мира. Х., 1998.

М. Ф. Шульга

Стаття оновлена: 2001