Аудит

АУДИ́Т (англ. audit, від лат. auditus — слуха­н­ня, слух) — пере­вірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первин­них документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності субʼєктів господарюва­н­ня з метою ви­значе­н­ня достовірності, повноти й від­повід­ності встановленим нормативам і чин­ному законодавству. А. здійснюють незалежні особи (аудитори) чи аудитор. фірми, уповноважені субʼєктами господарюва­н­ня. Слово «аудитор» ві­доме вже понад 2 тис. р. У Стародав. Римі так називали службовців, яким доручали вислуховувати звіти посадових осіб, у Росії — військ. слідчих. У сучас. значен­ні почало вживатися у Великій Британії в 2-й пол. 19 ст. Бурхливі екон. процеси в цій країні при­звели до роз­оре­н­ня великої кількості людей, які повірили недобросовіс. рекламі, що обіцяла величезні диві­денди та швидке збагаче­н­ня, а на­справді забирала остан­нє. Саме тоді група бухгалтерів створила перше профес. обʼ­єд­на­н­ня аудиторів, яке заявило про свою готовність пере­віряти будь-який фінанс. звіт і гарантувати якість даних, по­даних у ньому. В Україні аудитор. діяльність особл. роз­витку набуває від 1987, коли почали створюватися спільні під­приємства за участю іноз. капіталу. Для контролю за їхньою діяльністю було сформовано незалежну аудитор. організацію «Інаудит», акціонерами якої стали держ. зовн.-торг. обʼ­єд­на­н­ня. Тоді ж було зареєстровано кілька іноз. аудитор. фірм, зʼявлялися приватні, одноосібні та колект. під­приємства. Протягом 1989–92 в Україні практично стихійно сформувалася аудитор. служба. Було створ. також понад 50 держ. аудитор. фірм. Ситуація вимагала створе­н­ня законодав. бази аудиту, початок якій поклав Установ. зʼїзд аудиторів України (14 лютого 1992), на якому створ. Спілку аудиторів України (див. Аудиторів України Спілка). У квітні 1993 прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність», від­повід­но до якого аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікац. сертифікат про право за­йматися аудитор. діяльністю на тер. держави. Право на отрима­н­ня сертифіката мають громадяни України з вищою освітою, від­повід. зна­н­нями в галузі А. та досві­дом роботи не менш як 3 р. на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста чи економіста. А. проводиться на під­ставі договору між аудитором (аудитор. фірмою) та замовником. У договорі на проведе­н­ня А. та на­да­н­ня ін. аудитор. послуг вказуються предмет і термін пере­вірки, обсяг аудитор. послуг, роз­мір та умови оплати, від­повід­альність сторін. Викона­н­ня аудитором договору оформляється актом здачі-при­йому аудитор. висновку, що складається з дотрима­н­ням від­повід. норм та стандартів і має містити під­твердже­н­ня чи аргумент. від­мову в під­тверджен­ні достовірності, повноти та від­повід­ності законодавству бухгалтер. звітності замовника. А. може провадитись як з ініціативи су- бʼєктів господарюва­н­ня, так і в обовʼязк. порядку, зокрема для під­твердже­н­ня достовірності та повноти річного балансу й звітності комерц. банків, інвесторних фондів, довірчих т-в тощо. Результати А. про фінанс. стан структури, яку пере­віряють, фіксуються в річному звіті про діяльність і можуть бути додатком до балансу. Вони є комерц. таємницею і їх не можна отримати без згоди організації, де проведено пере­вірку. Аудитор. пере­вірка проводиться ще й з метою на­да­н­ня від­повід. консультац.-методич. послуг, а також виявле­н­ня резервів поліпше­н­ня показників ефективності діяльності від­повід. організації. Аудитор має право за­йматися аудитор. діяльністю індивідуально, створювати аудитор. фірму, обʼ­єд­нуватися з ін. аудиторами в спілки з дотрима­н­ням чин­ного законодавства. Аудитор. фірма за­ймається винятково на­да­н­ням аудитор. послуг (у формі аудитор. пере­вірок та повʼязаних з ними екс­пертиз, консультацій з питань бухгалтер. обліку, звітності, оподаткува­н­ня, аналізу фінанс.-госп. діяльності й ін. видів екон.-правового забезпече­н­ня під­приємн. діяльності фіз. та юрид. осіб). Для здійсне­н­ня аудитор. діяльності аудитор, аудитор. фірма повин­ні мати сертифікат та ліцензію, які видає Аудиторська палата України (АПУ). Припине­н­ня чин­ності сертифіката або ліцензії на аудитор. діяльність здійснюється на під­ставі ріше­н­ня АПУ у разі неоднораз. виявле­н­ня фактів низької якості аудитор. пере­вірок або системат. чи грубого поруше­н­ня чин­ного законодавства України, встановл. норм та стандартів аудиту. За неналежне викона­н­ня своїх зобовʼязань аудитор. фірма несе майнову та ін. від­повід­альність, ви­значену в договорі. Забороняється проведе­н­ня А. аудитором, який має прямі родин­ні звʼязки з керівництвом обʼєкта пере­вірки або особисті майнові інтереси у замовника; є чл. кер-ва, засн. або власником субʼєкта господарюва­н­ня, що пере­віряється, чи його працівником, спів­власником дочір. під­приємства, філії або пред­ставництва господарюючого субʼєкта, який пере­віряється. Серед локал. зав­дань, що стоять нині перед аудитор. службою України,– веде­н­ня Реєстру субʼєктів аудитор. діяльності, ви­да­н­ня спец. бюлетеня і доопрацюва­н­ня організац. документів АПУ та Закону України «Про аудиторську діяльність». В Україні станом на 1 квітня 2001 чин­ний сертифікат мають 2700 аудиторів, до Реєстру субʼєктів аудитор. діяльності включено 1130 аудитор. фірм і 249 під­приємців-аудиторів.Протягом 2000 аудитор. службою в Україні пере­вірено понад 55 тис. субʼєктів під­приємниц. діяльності.

Завантажити статтю