Аудиторія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аудиторія

АУДИТО́РІЯ (від лат. auditorium – місце для слухання) – приміщення, де читають лекції, проводять збори; інше значення – слухачі лекцій, радіо- і телепередач, учасники зборів і т. д. У соціології А. визначається як сукупність індивідів, сформована в процесі їх взаємодії з певним джерелом інформації на ґрунті спільності інформ. потреб та інтересів. У широкому значенні А. – один із суб’єктів мас. комунікації (включаючи театр. публіку та відвідувачів музеїв). У буквал. розумінні термін «А.» позначає об’єкт лекцій. впливу. Найчастіше цей термін уживають в соціології мас. комунікації, де А. розглядають як необхідну ланку повідомлення – А. телебачення, радіо, преси, кіно. А. репрезентує соц. взаємозв’язки та відносини, характерні як для ін-ту мас. інформації, так і сусп-ва в цілому. А. мас-медіа не є лише пасив. стороною спілкування; за принципом зворот. зв’язку вона активно впливає на джерело та канали інформації. «Масова А.» (так часто називають включену до макрокомунікатив. процесів частину насел.) не є однорідною. Вона диференційована відповідно до характеристик індивідів, що входять до її складу: демогр. (стать, вік), освітніх, статусно-профес., соціокультур. та за типами поселення. Ці особливості знач. мірою визначають інформ. потреби та розмір різноманіт. А. У соціол. дослідженнях А. класифікують за безпосеред. станом спілкування з джерелом (актуальна і потенційна); регулярністю спілкування з джерелом (регулярна і нерегулярна); мотивами її формування (цільова і периферійна); діапазоном інформ. потреб (спеціалізована і масова); семіотичною підготовленістю до сприйняття інформації. Залежно від конкрет. завдань дослідник виокремлює об’єктивні та суб’єктивні показники поведінки індивідів у сфері мас. інформації. До об’єктивних належать передусім показники володіння засобом (передплата на період. видання, наявність радіо-, теле-, відеоапаратури), реал. доступ до каналів, а також фактичні витрати часу на спілкування з джерелом, його інтенсивність та регулярність. Суб’єктивні відбивають темат. інтереси А., її уподобання, оцінки, мотивацію вибору і задоволеність тими чи ін. каналами інформації, міру довіри до комунікатора. Для вивчення А. застосовують усі методи збору соціол. інформації: різноманітні види опитування, спостереження (найефективніше в дослідженні лекційної А.), контент-аналіз текстів мас-медіа та листів до редакцій, вивчення статистики. Використовується типол. аналіз А., спрямов. на виявлення реал. типів читачів, слухачів, глядачів (окремих каналів телебачення) відповідно до їх орієнтації та установок на ЗМІ в цілому, активності щодо споживання інформації, вибірковості джерела та матеріалів тощо. Знання типології А. сприяє задоволенню інформ. запитів різних категорій насел. У сучас. сусп-ві А. мас-медіа часто стає об’єктом маніпуляції під впливом реклами та політ. кампаній.

Літ.: Иосифян С. А. Кино и молодежная аудитория: Учеб. пособ. Москва, 1979; Курсанов А. Л. Ученый и аудитория: Сб. Москва, 1982; Коробейников В. С. Редакция и аудитория: Социол. анализ. Москва, 1983; Сунелайтис С. Б. Лекционная пропаганда и молодежная аудитория. Вильнюс, 1984; Аудитория лекционной пропаганды: принципы ее формирования, структура. К., 1986; Еншин М. М. Аудитория и ее отношение к лекции: По материалам социол. исслед. Минск, 1987; Гич Г. Читацька аудиторія сучасної публічної бібліотеки // Вісн. Книжк. палати. 1999. № 8; D. McQuail. Mass Communication Theory. London, 1996; Москаленко А. З. та ін. Масова комунікація. К., 1997.

Н. В. Костенко

Стаття оновлена: 2001