Ауслендер Роза - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ауслендер Роза

АУСЛЕ́НДЕР Роза (Ausländer Rose, справж. – Rosalie Beatrice Scherzer; 11. 05. 1901, Чернівці – 03. 01. 1988, Дюссельдорф, ФРН) – німецькомовна поетеса єврейського походження. Народилася в сім’ї австрій. чиновника. Навч. у ліцеї, у 1919–20 студіювала філософію в Чернів. ун-ті. 1921 разом зі своїм другом І. Ауслендером емігрувала до США, де працювала банків. службовцем, співпрацювала в німецькомов. виданнях («Westlicher Herold Kalender», «America Herold») і опублікувала свої перші вірші. 1931 повернулася в Чернівці. Протягом 30-х рр. займалася журналіст. діяльністю, давала приватні уроки англ. мови, надрукувала низку віршів у буковин. газетах і журналах («Czernowitzer Morgenhblatt», «Der Tag», «Klingsor»). 1939 у Чернівцях вийшла перша зб. віршів «Der Regenbogen» («Веселка»), витримана в дусі неоромантизму. Під час 2-ї світ. війни переховувалася в чернів. гетто (цикл віршів «Мотиви гетто»). У повоєн. час емігрувала до США (Нью-Йорк), де працювала секр. в одній з торг. фірм і писала вірші лише англ. мовою. У 1957, подорожуючи Європою, зустрічалася в Парижі з П. Целаном, якого знала ще з воєн. років у Чернівцях. Під його впливом знову почала писати нім. мовою, кардинально змінила стилістику і поет. форму своїх віршів, відмовилась від класич. строфіки і звернулась до верлібру та асоціатив. техніки. Цими рисами позначена кн. поетеси «Blinder Sommer» («Незряче літо», 1965), яка з’явилася після 25-річної перерви у Відні. Того ж 1965 поетеса залишає США і переселяється до Дюссельдорфа, де мешкає в пансіоні ім. Неллі Закс, що належить євр. общині (останні 10 р. – паралізована і прикута до ліжка). Наступні книги утвердили високу поетичну репутацію А. і вивели її в когорту провід. представників повоєн. нім. лірики: «36 Gerechte» («36 праведників», Гамбурґ, 1967); «Inventar» («Інвентар», Дуйсбурґ, 1972); «Ohne Visum» («Без візи», Крефельд, 1974); «Andere Zeichen» («Інші знаки», Дюссельдорф, 1975); «Noch ist Raum» («Є ще простір», Дуйсбурґ), «Gesammelte Gedichte» («Зібрані поезії», Леверкузен; обидві – 1976). Найбільша творча активність поетеси припадає на останні 10 р. життя. А. видала понад півтора десятка книг: «Doppelspiel» («Подвійна гра», Кельн, 1977); «Aschensommer» («Попелясте літо», Мюнхен, 1978); «Mutterland» («Материзна»); «Es bleibt noch viel zu sagen» («Ще треба багато сказати»; обидві – Кельн, 1978); «Ein Stück weiter» («Трохи вперед», Кельн, 1979); «Einverständnis» («Згода», Пфафенвейлер, 1980); «Mein Atem heißt jetzt» («Мій подих значить нині»), «Im Atemhaus wohnen» («Жити в оселі подиху», обидві – Франкфурт-на-Майні, 1981); «Einen Drachen reiten» («Осідлати дракона», Пфафенвейлер, 1981); «Mein Venedig versinkt nicht» («Моя Венеція не тоне», Франкфурт- на-Майні); «Südlich wartet ein wärmeres Land» («На півдні чекає тепліша земля», Пфафенвейлер; обидві – 1982); «So sicher atmet nur Tod» («Так упевнено дихає тільки смерть», Пфафенвейлер, 1983); «Ich zähl die Sterne meiner Worte» («Я лічу зорі своїх слів», Франкфурт-на-Майні, 1985); «Ich spiele noch» («Я ще граю»); «Der Traum hat offene Augen» («Сон має розплющені очі»; обидві – Франкфурт-на-Майні, 1987). А. удостоєна числен. літ. премій (А. Дросте-Гюльсгофф, 1967; Іди Демель, 1977; А. Гріфіуса, 1977; літ. премій Бавар. АМ, 1984 та ін.). Темат. спектр поезії А. охоплює космос, критику дійсності, пейзажі, речі, людей, настрої, мову. Мотив утрати мови, зневаженої нацистами, багатократно варіюється у її віршах і дає змогу прослідкувати еволюцію поет. самосвідомості. В умовах гетто «квітучі слова зів’яли», образна палітра повоєн. поезій стає дедалі стриманішою, барвистість тропів поступається тверезим, зваженим структурам з філос. підтекстом. Однак «зорі» її ранніх чернів. поезій не зникають остаточно, вони виступають пізніше в нових констеляціях. Лейтмотив Буковини як парадигма втраченої вітчизни присутній у багатьох віршах поетеси («Батько», «Садагурський хасид», «Чернівці І-ІІ», «Papey», «Кимполунґ у снігу», «Прут», «Буковина І-ІV», «Заповіт» та ін.). Чимало поезій присвяч. буковин. літераторам та митцям (Е. Штейнберґу, І. Манґеру, А. Марґул-Шперберу, Д. Ґольдфельду, П. Целану, Б. Редеру тощо). У деяких віршах зустрічаються укр. мотиви («Село на Буковині»). 1998 у Чернівцях П. Рихло переклав укр. мовою і видав з паралел. текстами книгу вибр. поезій А. «Phönixzeit» («Час фенікса»).

Тв.: Gesammelte Werke in 8 Bänden. Frankfurt am Main, 1977–90; Werke in 16 Bänden. Frankfurt am Main, 1991– 95; укр. перекл. – Вірші // Буковин. віче. 1991, 31 січ.; Спогади про одне місто // «Ї»: Незалеж. культурол. часопис (Львів). 1997. № 9.

Літ.: Rose Ausländer. Materialien zu Leben und Werk. Frankfutr am Main, 1991; Worte stark wie der Atem der Erde: Beiträge zu Leben und Werk der jüdischen Dichterin Rose Ausländer. Trier, 1994; C. Helfrich. «Es ist ein Aschensommer in der Welt». Rose Ausländer: Biographie. Weinheim; Berlin, 1995; P. Rychlo. «Der Jordan mündete damals in den Pruth»: Aspekte des Judentums bei Rose Ausländer // Ein Leben für Dichtung und Freiheit: Festschrift zum 70. Geburtstag von Joseph P. Strelka. Tübingen, 1997; Rose Ausländer lesen: Lesewege – Lesezeichen zum literarischen Werk / Von Harald Vogel und Michael Gans. Baltmannsweiler, 1997; H. Braun. «Ich bin fünftausend Jahre jung»: Zur Biographie von Rose Ausländer. Stuttgart, 1999.

П. В. Рихло

Стаття оновлена: 2001