Ауссем Володимир Християнович

А́УС­СЕМ Володимир Християнович (1879, м. Орел, Росія — 1937) — радянський державний, партійний, військовий діяч, дипломат. Навч. в Орлов. кадет. корпусі, де за­знав впливу ідей марксизму, брав участь у студент. гуртку. У 1898 — березні 1901 — студент Харків. технол. ін­ституту, чл. студент. с.-д. організації. Член РСДРП (1901). У березні 1901 А. заарештовано, вислано за кордон (до 1904). Закін. політехнікум у Брауншвейзі (Німеч­чина). Після поверне­н­ня працював у Поділ. організації РСДРП, створював рев. групи на цукр. заводах, керував страйками. Під час 1-ї світової війни — ополченець. Після Лютн. революції 1917 А. обрано чл. Київ. ради солдат. депутатів; у липні — грудні 1917 — за­ступник голови ради робітн. і селян. депутатів у Полтаві; на 1-му Всеукр. зʼ­їзді Рад у Харкові (11–12 грудня 1917) — чл. ВУЦВК. У першому більшов. уряді в Україні обі­ймає посаду Нар. секр. (міністра) фінансів (до лютого 1918). Делегат 1-го зʼ­їзду КП(б)У в Москві (5–12 липня 1918). Улітку — восени 1918 — один із кер. т. зв. пов­станських (ін­спіров. більшовиками) частин у «нейтральній смузі» біля кордонів УНР. 22 вересня — 1 грудня 1918 — командир 2-ї Укр. рад. пов­стан. дивізії. Від грудня 1918 — в. о. нач. штабу Рев­військради Червоної армії України, командувач групи військ Харків. напрямку 2-ї укр. рад. армії, яка захопила тер. Лів­обереж. України, Одесу й Севастополь під час війни між УНР та рад. Росією 1919. У червні — жовтні 1919 — чл. Рев­військради 8-ї більшов. армії, яка вела бої з військами «білого руху» на Лів­обереж­жі. 1920 працював у Вищій Раді нар. господарства УСРР (ВРНГ УСРР). У лютому — серпні 1920 — нач. Реєстраційного упр. (роз­відка) Польового штабу Рев­військради РРСФР. 1921– 25 — повноваж. пред­ставник УСРР у Німеч­чині та Австрії. Під­писує угоду між УСРР і Німеч­чиною про взаємне ви­зна­н­ня, від імені СРСР — угоду з Грецією, організовує закордон­ну пропагандист. роботу з метою роз­кладу укр. політ. еміграції. Голова ВРНГ УСРР (1925–26). У 1926–27 — торг. пред­ставник СРСР у Туреч­чині. 1927 виключений із партії як прихильник т. зв. троцькістсько- зіновʼєвської опозиції у ВКП(б) і ре­пресований. Є дані, що 1929 його висилали в Казах­стан на 3 р. як опозиціонера. 1937 пропав без­вісти у тайзі. Реабіліт. посмертно.

Завантажити статтю