Афганістан, Ісламська Держава Афганістан

Визначення і загальна характеристика

АФГАНІСТА́Н, Ісламська Держава Афгані­стан (Afghānistān) — держава на пів­ден­ному заході Центральної Азії. На Пн. межує з Турк­мени­станом, Узбеки­станом і Таджики­станом; на Сх. — з Китаєм, Індією та Паки­станом; на Пд. — з Паки­станом; на Зх. — з Іраном. Пл. бл. 652,9 тис. км². Насел. (2000) 25,838 млн осіб (бл. 4,5 млн афганців — біженці). Етнічні групи: пуштуни — 38 %, таджики — 25 %, хазарейці — 19 %, узбеки — 6 %. Мови: пушту, дарі (держ.), узбецька. Віро­сповіда­н­ня: сун­ніти (85 %), шиїти (15 %), зокрема ісмаїліти. Столиця — Кабул (1,5 млн мешканців). Найбільші міста: Кандагар, Герат, Мазарі-Шаріф. Глава уряду — премʼєр-міністр. Грош. одиниця — афгані.

А. уперше згадується в 6 ст. до н. е., коли його територію під на­звою «Бактрія» при­єд­нано до держави Ахеменідів. Бл. 330 р. до н. е. заво­йований Алексан­дром Македонським. Після його смерті країна пере­бувала під владою грец., індій. та іран. правителів. У серед. 7 ст. н. е. її завоювали араби, чий вплив виявився найсильнішим. 1220 А. під­корили війська Чинґіс-хана. Під владою монголів країна пере­бувала до 14 ст., далі — знову в складі Ірану. У 1747 після черг. пов­ста­н­ня проти іран. володарюва­н­ня виникла перша афган. держава на чолі з еміром Ахмад-шахом. Згодом емірат роз­пався. На поч. 19 ст., після періоду анархії, до влади в А. при­йшов Дост-Мугам­мед Дур­рані, який 1835 прийняв титул еміра. Від серед. 19 ст. Росія і Велика Британія вели боротьбу за вплив на А., 1907 між ними під­писано договір про ви­зна­н­ня цілісності А. До 1973 А. залишався монархією; 1973 проголошено республікою. 1978 від­булися зміни, в результаті яких до влади при­йшла рев. рада. На­прикінці грудня 1979 в А. з метою встановле­н­ня прокомуніст. режиму і маріонетк. уряду вві­йшли рад. війська, що брали активну участь у бо­йових діях: тоді загинуло понад 14 тис. рад. солдат і сотні тисяч афганців, зокрема й мирних жителів. Афган. війна мала тяжкі наслідки й для України: з неї не повернулися 3360 військовиків, з яких 3280 загинуло, 80 зникли без­вісти чи потрапили у полон. Нині в Україні мешкає 150 тис. учасників війни в А. З них було поранено 8 тис. осіб, 3560 стали інвалідами. Вдовами залишилися 505 жінок, сиротами — 711 дітей. Учасники афган. війни обʼ­єд­налися в Укр. спілку ветеранів Афгані­стану (див. Ветеранів Афгані­стану Українська спілка). Рад. війська внаслідок провалу авантюри виведено з А. 1989, однак громадян. війна ще триває, хоч були неодноразові спроби виріше­н­ня конфліктної ситуації. Навесні 1992 ООН роз­робила план урегулюва­н­ня афган. конфлікту, сприяла досягнен­ню згоди між конфліктуючими сторонами і вироблен­ню угоди, за якою існуючий режим мав по­етапно пере­дати владу опозиції, що й сталося у квітні 1992, коли країну було проголошено Ісламською державою. Однак зі­ткне­н­ня між опозиц. угрупува­н­нями, між­етнічне проти­стоя­н­ня при­звели до нового спалаху громадян. війни. У березні 1993 ряд афган. лідерів під­писали в Ісламабаді угоду про припине­н­ня збройних дій. Але пере­мирʼя тривало недовго. 1994 стихійно виник рух «Талібан», ядром якого були студенти та учні, що здобували духовну освіту у навч. закладах Паки­стану. Таліби стоять на ортодокс. позиціях ісламу суніт. спрямува­н­ня. У ніч з 26 на 27 вересня 1996 вони взяли під контроль Кабул та більшу частину території А. і за­провадили іслам. законодавство. Замість парламенту та уряду створ. вищу правлячу раду, до якої входять 5 ватажків «Талібану». Таліби заборонили освіту для жінок, роз­почали пере­слідува­н­ня опозиції і немусульм. населе­н­ня, що зумовило їх еміграцію. 2001 вони провели без­прецидентну акцію знище­н­ня на тер. А. памʼяток немусульман. релігій, серед них — всесвітньові­домої статуї Будди. Після терорист. актів у Нью-Йорку та Вашинґтоні тер. А. роз­глядається світ. громадськістю як осн. місце базува­н­ня терорист. угруповань та центрів під­готовки терористів, які від 7 жовтня 2001 під­даються бомбардува­н­ням та об­стрілам ЗС США та їх союзників.

Більшу частину території А. за­ймають гори і нагірʼя. На Пн. — кілька річк. долин, на Пд. і Пд. Зх. — пустел. р-ни. Гол. гірська система — Гіндукуш, її середня вис. бл. 4270 м, окремі вершини сягають 7,5 тис. м. У горах — декілька пере­валів, що звʼязують внутр. р-ни країни. Найнижчий з них — Шибар — на вис. 2987 м зʼ­єд­нує Кабул з пн. регіонами країни, Хайбер. пере­вал зʼ­єд­нує А. з Паки­станом. Гол. річки: Амударʼя, Гільменд і Геріруд. Клімат субтропіч., сухий, різко континентальний. Середня температура січня 0°, +8 °С (у горах до –30 °С), липня +24°, +32 °С (у горах +10 °С). На схилах гір — листяні та хвойні ліси. На крайньому Пд. країни ростуть фінік. пальми, у р-ні Кандагара і Джалалабада культивуються цитрусові. Фауна досить багата: гірські козли, ведмеді, газелі, вовки, шакали, дикі коти і лисиці. У світі ві­дома порода собак — афганська борза.

Основу промисловості складають під­приємства газодобув., металооб­роб., буд. матеріалів, харчової промисловості, з ремонту транс­порту, а також ку­старні ремесла. Основу економіки становить с. госп-во, що функціонує в не­сприятл. умовах: неродючі землі, не­стача вод. ресурсів, часті посухи. В А. вирощують бавовну, фрукти, роз­водять кіз та овець. А. екс­портує сухофрукти, бавовну, ковдри, вовну, шкіри; імпортує машини, устаткува­н­ня, транс­порт­ні засоби, нафто­продукти, прод. товари. У транс­порт. інфра­структурі пере­важають автошляхи. Екон. політика не сформована через гостре воєн­но-політ. та реліг. проти­стоя­н­ня в країні. А. — один із світових лідерів нарковиробництва та наркоторгівлі.

Кабул. музей має велику колекцію буд­дій. екс­понатів; м. Балк ві­доме тим, що в ньому помер пророк Зороастр (Заратустра); у м. Мазарі-Шаріф є мечеть 15 ст., у ній — гробниця халіфа Алі, зятя пророка Магомета; у Кандагарі — мальовничі базари, кілька мечетей, гробниця першого еміра А. Ахмад-шаха. Серед найві­доміших діячів культури й літ-ри Д. Лохані, мулла Арзані, М. хан Ансарі, Х. Хат­так, Г.-М. Какар, Ахмад-шах Дур­рані, А. Маулові, С. Мугам­мед, С. Ріт­тін, К. Хадім, А. Бенава, М. Гарзі, Г.-М. Афган, К. Абдул­ла та ін. В Україні твори афган. письмен­ників С. Лаєка, А. Нагібі, Н. Таракі, Р. Садика у перекл. Д. Онковича, Д. Павличка, П. Засенка та ін. друкувалися в ж. «Всесвіт» (1979, № 6; 1986, № 4). М. Шумило пере­клав зб. афган. та іран. казок «Мудрий звіздар» (К., 1967). С. Лаєк пере­клав мовою пушту «Заповіт» Т. Шевченка, А. Нагібі написав вірш «Від руїн до вічного світанку», присвяч. мешканцям Києва. Афган. темі присвяч. окремі твори Д. Павличка, О. Дмитренка.

24 грудня 1991 Іслам. Держава Афгані­стан ви­знала Україну як незалежну державу. У Києві діє посольство Афгані­стану. Чимало громадян А. отримувало освіту в укр. ВНЗах, нині значна кількість афганців за­ймається дріб. торгівлею в Україні.

Літ.: Верченко Ю. Н. и др. Афгани­стан в огне: Документы и свидетельства о войне в Афгани­стане. Б. м. 1985; Афганский дневник. Москва, 1986; Губар Г. Н. Афгани­стан на пути истории. Москва, 1987; Зверне­н­ня до Горбачова з приводу війни в Афгані­стані: Докум. публ. // Сучасність. 1988. № 3; Пекучий вітер Афгані­стану: Кн. про воїнів-інтернаціоналістів Дні­пропетровщини, що загинули в афган. війні. Дн., 1991; Снегирев В. Вторжение: Неи­звестные страницы необъявлен­ной войны. Москва, 1991; Гай Д., Давыдов А. Афгани­стан: войны могло не быть: Крестьянство и реформы. Москва, 1993; Слапчук В. Війна довжиною в життя // Військо України. 1994. № 1; Слинкин М. Ф. Афгани­стан: страна, люди, общество. Сф., 1995; Афгани­стан: про­блемы войны и мира. Москва, 1996; Пластун В. Н., Андрианов В. В. Наджибул­ла. Афгани­стан в тисках геополитики. Москва, 1998; Пасько В. Ночь забытых песен. К.; Т., 1999; Слинкин М. Ф. Народно-демократическая партия Афгани­стана у власти. Время Тараки-Амина (1978– 1979 гг.). Сф., 1999; Крахмалов С. Записки воен­ного ат­таше. Иран — Египет — Иран — Афгани­стан. Москва, 2000.

С. І. Данилов

Завантажити статтю