Афоризм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Афоризм

АФОРИ́ЗМ (грец. ἀφορισμός– визначення, вислів) – влучний вислів, що має лаконічну виразну форму, часто за допомогою антитези, паралелізму, гіперболи тощо, з глибоким та оригінальним узагальненим змістом. В «Афоризмах» Гіппократа термін «А.» означав перелік симптомів і діагнозів хвороб та способів їхнього лікування, а в Аристотеля – «визначення». Ще за антич. давнини А. перебрав багато рис гноми – короткого повчал. вислову у формі вірша або ритмізов. прози. Відому збірку А. уклав лат. віршем Йоан де Медитано (1066), подаючи приписи салернської мед. школи. Подібна праця, видана 1709 у м. Лайден, належала голландцеві Г. Боергааве. Поволі термін почав застосовуватися до ін. галузей діяльності, набуваючи рис максими або крилатого вислову. Вже за нової історії у поняття А. вкладали не лише визначення, зокрема у фольклорі А. називали прислів’я та приказки, у літ-рі – гноми або сентенції (А. без авторства), апофотегми (А., що приписується певній особі), хриї (А. певної особи за певних обставин). А. морального змісту має ще назву «максима». Проте ця жанр. диференціація остаточно не усталена. Існує поняття «афористичність», що означає характеристику мовлення або тексту, коли використовуються А. Афористичність знач. мірою притаманна давній укр. літ-рі («Моління Даниїла Заточника», зб. «Бджола», добірка А. в «Ізборнику» Святослава, вірші ієромонаха Віталія, К. Зіновієва та ін.), а також багатьом видат. письменникам і речникам 19 ст.: М. Штірнерові, Ф. Ніцше, Т. Карлейлю, Б. Дізраелі, Ґ. Честертону, О. Вайлду. У середньовічну епоху А. потрапляють в Україну через перекладну літ-ру. У 19 ст. афористичність була відміт. рисою стилю Т. Шевченка, Лесі Українки, Л. Глібова, С. Руданського. У 2-й пол. 20 ст. афористичністю позначений стиль багатьох укр. літераторів: П. Тичини, М. Рильського, Є. Маланюка, М. Бажана, Л. Первомайського, В. Симоненка, Д. Павличка, М. Вінграновського, Л. Костенко, І. Драча, В. Стуса та ін. Афористичними намагалися зробити також гасла, що писалися до кожного парт. свята і з’їзду в УРСР. Інколи вони активно використовувалися в худож. творах і фольклорі (анекдотах).

Літ.: Успенский Л. Коротко об афоризмах // Афоризмы. Ленинград, 1964; Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. К., 1975; H. Schlaffer. Aphorismus und Konversation // Merkur. Stuttgart, 1996. Jg. 50, H. 12; Тисяча цитат з українського письменства. К., 1996; Українська афористика. К., 2001.

Л. А. Герасимчук

Стаття оновлена: 2001