Ахієзер Наум Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ахієзер Наум Ілліч

АХІЄ́ЗЕР Наум Ілліч (21. 02(06. 03). 1901, м. Чериков, нині Могильов. обл., Білорусь – 03. 06. 1980, Харків) – математик. Брат О. Ахієзера. Д-р фіз.-мат. н. (1936), проф. (1941). Чл.-кор. АН УРСР (1934). Премія ім. П. Чебишева АН СРСР (1949). Медаль Л. Ейлера АН СРСР (1957). Народився в сім’ї земського лікаря, отримав середню освіту (7 кл. г-зії, 1918); викладав математику і фізику у труд. школі. Закін. Київ. ІНО (1923) та аспірантуру (1928). Цього ж року відкрив глибокий зв’язок між задачею про знаходження полінома, що найменше відхиляється від нуля, та функцією Ґріна. У 1928–33 одночасно працював у київ. ін-тах та Ніжин. ІНО. Від жовтня 1933 до вересня 1941 – проф., зав. каф. теорії функцій і одночасно у 1935–40 – дир. Ін-ту математики Харків. ун-ту, де під кер-вом С. Бернштейна розробив конструктивну теорію функцій; водночас за сумісн. – зав. каф. математики і теор. аеродинаміки Харків. авіац. ін-ту. Від жовтня 1941 до жовтня 1943 – проф., зав. каф. вищої математики Казах. гірн.-металург. ін-ту (Алма-Ата), паралельно працював в ін. ВНЗах, де продовжував займатися проблемами теорії функцій. Від листопада 1943 до квітня 1947 – проф. каф. вищої математики Моск. енергет. ін-ту.

Від вересня 1947 до квітня 1950 – дир. Ін-ту математики при Харків. ун-ті, де створив потужний колектив математиків. Водночас від вересня 1947 до вересня 1955 – зав. каф. теор. і матем. фізики Харків. політех. ін-ту, залишаючись проф. Харків. ун-ту за сумісн. Від вересня 1955 до серпня 1961 – знову зав. каф. теорії функцій, згодом матем. фізики (1963–74) Харків. ун-ту, де працював проф. до кінця життя. У 1961–63 – зав. відділу, від 1963 – ст. н. с., від 1970 – наук. консультант Фіз.-тех. ін-ту низьких т-р АН УРСР (Харків). Від 1947 впродовж багатьох років очолював Харків. матем. т-во; редагував його журнал. А. – визнач. продовжувач розпочатого ще П. Чебишевим та С. Бернштейном напряму в теорії наближень функцій. Йому належать видатні результати в теорії апроксимації, проблемі моментів, теорії інтеграл. рівнянь, теорії функцій комплекс. змінного. У наук. працях гармонійно поєднував класичні теорії функцій комплекс. змінного з сучас. методами функціонал. аналізу. Це дало можливість А. вирішити низку складних завдань: задачу про поліном з кількома фіксованими коефіцієнтами, що найменше відхиляються від нуля на інтервалі або системі інтервалів; задачу про вагому апроксимацію поліномами та ін. Запропонував метод вирішення зворот. задачі спектр. аналізу для важливих класів спектр. щільностей. Пізніше цей метод отримав вдале застосування, що дало можливість знайти рішення низки неліній. рівнянь матем. фізики. А. належать видатні заслуги у створенні Харків. матем. школи.

Пр.: Новий вивід необхідних умов приналежності цілої функції цілого порядку до певного типу // Зап. фіз.-мат. відділу ВУАН. Т. 1, вип. 3. К., 1925; Аеродинамічні дослідження. К., 1928; Аеродинаміка. Х.; К., 1932; Курс теорії функцій. Вип. 1. Х.; К., 1933; Некоторые вопросы теории моментов. Х., 1938 (співавт.); Об одном классе симметрических операторов в L2. Х., 1939; Лекции по теории аппроксимации. Москва; Ленинград, 1947; Москва, 1965; Элементы теории эллиптических функций. Москва; Ленинград, 1948; Москва, 1970; Работы по теории потенциала. Москва; Ленинград, 1949 (співавт.); Теория линейных операторов в гильбертовом пространстве. Москва, 1950; 1966; Х., 1978. Т. 1–2 (співавт.); Академик С. Н. Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. Х., 1955; Лекции по вариационному исчислению. Москва, 1955; Обобщение неравенства С. Н. Берштейна для производных от целых функций // Исследования по современным проблемам теории функций комплексного переменного. Москва, 1960 (співавт.); Классическая проблема моментов. Москва, 1961; Вклад С. Н. Бернштейна в теорию дифференциальных уравнений с частными производными // УМН. 1961. № 2 (співавт.); Континуальный аналог некоторых теорем о теплицевых матрицах // УМЖ. 1964. № 4; Математическая физика, функциональный анализ: Сб. ст. Х., 1969; Математика и механика: Сб. ст. Х., 1971; Математика: Сб. ст. Х., 1973; Вариационное исчисление. Х., 1981; Лекции об интегральных преобразованиях. Х., 1984; Математика ХІХ века. Москва, 1987 (співавт.).

Літ.: Балтага В., Дринфельд Г., Левин Б. Наум Ильич Ахиезер: (К 50-летию со дня рожд.) // УМН. 1951. Т. 6, вып. 2(42); Математика в СССР за сорок лет: Обзор. ст. 1917–1957. Т. 1. Москва, 1959; Крейн М. Г., Левин Б. Я. Наум Ильич Ахиезер: (К 60-летию со дня рожд.) // УМН. 1961. Т. 16, вып. 4 (100); Математика в СССР: Биобиблиография. 1958–1967. Т. 2, вып. 1. Москва, 1969; История отечественной математики: В 4 т. К., 1970; Березанский Ю. М. и др. Наум Ильич Ахиезер // УМН. 1971. Т. 26, вып. 6(162); Колмогоров А. Н. и др. Наум Ильич Ахиезер (некролог) // Там само. 1981. Т. 36, вып. 4 (220); Любич Ю. И. Наум Ильич Ахиезер // Теория функций и функциональный анализ и их приложения. Х., 1991. Вып. 56; Математики. Механики; Харьков. политех.

О. Н. Ахієзер, І. В. Ушакова, К. Д. Хоменко

Стаття оновлена: 2001