Ахматов Лев Соломонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ахматов Лев Соломонович

АХМА́ТОВ Лев Соломонович (23. 12. 1899, м-ко Жашків Київ. губ., нині місто Черкас. обл. – 08. 03. 1937, Москва) – юрист, один із провідників більшовицької репресивно-каральної політики в Україні і активних організаторів процесу «Спілки визволення України» («СВУ»). Освіта вища. У 1918 входив до політ. течії «боротьбисти». 1920–22 – секр. Раднаркому УСРР, до 1925 – прокурор губ. суду, у 1925–33 – прокурор Верхов. суду УСРР, у 1934–35 – прокурор Дніпроп. обл. Від 1935 – нач. відділу труд. колоній НКВС УСРР. Заарешт. 31 липня 1936 за звинуваченням у належності до контррев. троцькіст. терорист. орг-ції, що нібито готувала «терористичні акти проти керівників КП(б)У Косіора, Постишева і Балицького на Україні і проти керівників ВКП(б) у Москві». 8 березня 1937 у Москві військ. колегією Верхов. суду СРСР засудж. до страти і розстріляний. Дані про місце захоронення відсутні. Реабіліт. по парт. лінії рішенням Київ. обкому партії 30 травня 1958 та військ. колегією Верхов. суду СРСР 23 вересня 1958.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2001