Колбушевскі Казімєж - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колбушевскі Казімєж

КО́ЛБУШЕВСКІ Казімєж (Kolbuszewski Kazimierz; 27. 01. 1884, м. Перемишль, нині Польща – 20. 02. 1943) – поль­­ський літературознавець, педа­­гог. Габіліт. д-р філософії (1921). Закін. Краків. г-зію ім. св. Анни. Навч. в Яґеллон. (Краків) і Львів. ун-тах; 1909–13 – у Берліні, Дрез­­дені, Вроцлаві, Ляйпцизі, Цюри­­ху, Парижі. Учитель Стрий. г-зії (нині Львів. обл., 1906–09) і г-зії ім. Я. Длугоша у Львові (1909–22). Відтоді очолював каф. істо­­рії польс. літ-ри в Ун-ті ім. С. Ба­торія у Вільно (нині Вільнюс, до 1932). Від 1933 – зав. каф. істо­рії польс. літ-ри, каф. нім. мови та літ-ри Львів. ун-ту (1939–41). Під час 2-ї світ. війни викладав у підпіллі. У вересні 1942 за­арешт. ґестапо за звинуваченням у переховуванні студента євр. по­­ходження. Від 1 лютого 1943 – у концтаборі Майданек (побл. м. Люблін, Польща).

Пр.: Pamiętniki. Pasek, Jan Chr­­yzos­­tom (ca 1636–1701). Lwów, 1914; Pos­­tyllografja polska XVI i XVII wieku. Kraków, 1921; Z dziejoмw krytyki literackiej w cza­­sopismach emigracyjnych (1836–1848). Wilno, 1924; Poglądy polityczne Sta­­ro­­wol­­skiego. Kraków, 1928.

Літ.: J. Draus. Uniwersytet Jana Kazi­­mierza we Lwowie 1918–1946. Portret kre­­sowej uczelni. Kraków, 2007.

М. І. Зимомря

Стаття оновлена: 2014