Крюков Федір Дмитрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Крюков Федір Дмитрович


Крюков Федір Дмитрович

КРЮ́КОВ Федір Дмитрович (Крюков Фё­дор Дмитриевич; 02(14). 02. 1870, станиця Глазуновська, нині Волгогр. обл., РФ – 04. 03. 1920, станиця Новокорсунська, нині Краснодар. краю, РФ) – російський письменник і громадський діяч. Закін. С.-Петер­бур. істор.-філол. ін-т (1892). У студент. роки товаришував з В. Боцяновським. Учителював в Орлов. г-зії (РФ, 1893–1905). Був депутатом Держ. думи 1-го скликання. За протест проти роз­гону Думи та за участь в орг-ції нар.-соціаліст. (труд.) партії від­бував ув’язнення. Від 1912 – ред. та зав. літ-ри і мист-ва ж. «Русское богатство» (С.-Петер­бург). Під час 1-ї світ. війни – військ. кор., зокрема у листопаді 1915 – лютому 1916 – на Галиц. фронті, 1918–20 – ред. г. «Донские ведомости».

Осн. тема творчості К. – життя й побут донського козацтва, тому його вважають одним із кращих письменників, який всебічно висвітлював ці самобутні відносини, засн. на демократ. засадах, повазі до старших, а також психологію, зви­чаї та традиції, фольклор донських козаків. Тонко переда­вав особливості розмов. мови, м’який гумор, епічні розповіді. По­казав, що консерватизм і суворість у дотриманні сімей. зви­чаїв та побут. моралі часто призводять до трагедій. У зб. оповідань і повістей «Казацкие мо­тивы» (Москва, 1907; 1993) показано тягар цар. доби, руйнування і занепад козац. укладу, рев. події 1905–07. Життю учительства, духівництва, чиновництва та вій­ськових присвяч. оповідання «Кар­тинки школьной жизни» (Мос­ква, 1905; 2012), «Из дневника учителя Васюхина» (С.-Пе­тербург, 1907), нарис «Без огня» («Русское богатство», 1912, № 12) тощо. В окремих творах звертався до укр. тематики, зокрема у нарисах про мандрівки у Київ («Мельком» // «Речь», 1911, 22 июня – 22 июля) та шахтар. с-ща на Донбасі («Среди углекопов» // там само, 1912, 15 ию­ля – 19 августа). Його творчість високо оцінював В. Короленко. Виступав також як літ. критик. У 1970-і рр. висунуто версію про те, що К. був справж. автором тексту роману «Тихий Дон», який потім використав М. Шолохов.

Тв.: Рассказы. Т. 1. 1914; Рассказы. Публицистика. 1990; Родимый край: Рас­сказы, очерки. 2007; Православный мир старой России. 2012; Эпоха Столы­пи­на. Революция 1905 года в России и на Дону. 2012; На Германской войне. На фронте и в тылу. 2013 (усі – Москва).

Літ.: Проскурин В. К характеристике творчества и личности Ф. Д. Крю­кова // Рус. лит-ра. 1966. № 4; Смирнова Е. А. Проза Ф. Д. Крюкова в публицистическом контексте «Русского богатства». Волгоград, 2004; Малю­кова Л. Н. «И покатился с грохотом обвал…»: Судь­ба и творчество Ф. Д. Крюкова. Ростов-на-Дону, 2007; Карасев А., Фролов И. Автор «Тихого Дона» будет найден! // РР. 2009, 9 окт.

Статтю оновлено: 2014