Ахшарумов Дмитро Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ахшарумов Дмитро Дмитрович

АХШАРУ́МОВ Дмитро Дмитрович (14(26). 05. 1823, С.-Петербург – 07. 01. 1910, Баку) – громадський діяч, лікар. Закін. курс 1-ї С.-Петербур. гімназії (1842), сх. ф-т С.-Петербур. ун-ту (1846) зі ступ. кандидата. Від 1848 входив до керованого М. Буташевичем-Петрашевським таємного рев. гуртка; виступав за заміну самодержавства республікою або конституц. монархією. 22 квітня 1849 за це був заарешт. й засудж. до смерт. кари, заміненої арештант. ротами. Після звільнення 1857 вступив на мед. ф-т Дерптського (Тарту) ун-ту, а 1858 перейшов до Медико-хірург. академії (С.-Петербург), яку закінчив 1862 зі сріб. медаллю. Удосконалювався за кордоном, працюючи в Берлін., Париз., Віден. та ін. ун-тах. За працю «Действие аконитина на животный организм» (С.-Петербург, 1866), яка спочатку була опубл. нім. мовою, отримав ступ. д-ра медицини. Працював у військ. шпиталі в С.-Петербурзі, мед. закладах Одеси, Херсона. У 1873–82 – полтав. губ. інспектор лікарень. Від 1882 – дійс. стат. радник. У цьому ж році організував з’їзд лікарів губернії. А. – засн. і перший голова Полтав. т-ва лікарів, яке 1911 передало свою б-ку в Полтав. громад. б-ку, назвавши її «Бібліотекою Д. Ахшарумова». Наук. роботи А. присвяч. епідеміям дифтерії, холери, віспи, чуми, поширенню венерол. захворювань, проблемам проституції.

Пр.: Болезнь злая корча, или отравление спорыньей. П., 1883; Об оспопрививании. П., 1884; Современный взгляд на санитарное значение домов терпимости и осмотра проституток. П., 1886; Чума последних годов 19 столетия (1894–1900). П., 1900; Оспопрививание как санитарная мера. Вольск, 1901; Из моих воспоминаний (1849– 51). С.-Петербург, 1905; Записки петрашевца. Москва; Ленинград, 1930.

Літ.: Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины 18 века. П., 1912; Александровский Б. А. Врач-петрашевец Дмитрий Дмитриевич Ахшарумов // ВД. 1944. № 1; Дело петрашевцев. Т. 3. Москва; Ленинград, 1951; Венгеров.

П. В. Голобуцький

Стаття оновлена: 2001