Ацманчук Олександр Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ацманчук Олександр Павлович

АЦМАНЧУ́К Олександр Павлович (08. 09. 1923, Одеса – 07. 10. 1974, там само) – живописець. Чл. СХУ (1954). Закін. Одес. худож. уч-ще (1947, майстерня Л. Мучника) та живописне відділ. Ленінгр. худож. ін-ту (1953, майстерня М. Авилова). Брав участь у виставках від 1947. Викладав фах. дисципліни в Одес. худож. уч-щі (1943–59). В історії укр. мист-ва його ім’я пов’язане з т. зв. романтичним стилем доби шістдесятників. У кін. 60-х рр. А. творчо переосмислює художнє надбання Ренесансу, експериментує з формал. якостями портрет. живопису, відтворює в портрет. образі психол. ознаки сучасника. Відомий як добрий рисувальник та експериментатор у галузі композиц. побудови картини. Твори зберігаються в Одес. ХМ, Дирекції виставок Мін-ва культури України, Росії.

Тв.: «Портрет художниці Н. Ковтун» (1946), «Ранок» (1947); серія пейзажів Одеси (1947 – 60-і рр.); «Нафтогавань» (1948), «Хмарний день» (1953), «Ада» (1954), «Присмерки», «Човнярка» (1956), «Ранній сніг»; картини – «Політ» (1960–67), «Кущ оливи», «Солдат миру» (обидві – 1965), «Ленін на трибуні» (1967), «Квітуча гілка», «Портрет В. Касаткіної» (обидві – 1970), «Портрет скульптора О. Князика», «Зліт» (обидві – 1971), «Дівчина в червоному», «Квітуча гілка», «Портрет О. Токаревої», «Наталя», «Портрет молодого вченого» («Обчислювач», 1973), «Барабанщик» (1970–74); станк. та монум. мист-ва – монум.-декор. панно «Жовтнева революція» (Гол. павільйон ВДНГ УРСР, нині НВЦ; 1958, у співавт.); «В. І. Ленін» (приміщення Одес. Головпоштамту; 1962).

Літ.: А. Ацманчук. Каталог. О., 1975; Александр Павлович Ацманчук. Каталог. О., 1983; Басанець Т. В. Олександр Ацманчук // ОМ. 1984. № 1; Ферснов Е. Настали новые времена? Художники вспоминают // Юг. 1997, 22 окт.

Т. В. Басанець

Стаття оновлена: 2001