Ашаффенбурґ

АША́Ф­ФЕНБУРҐ (Aschaffenburg) — містечко, регіональний центр Унтерфранкен, частини Баварії. А. роз­таш. на р. Майн у зх. частині гір Спес­сарт. Має прибл. 64 тис. мешканців. Історія містечка сягає 5 ст. н. е., коли А. мав назву Цівітас Аскафа. 982 А. стає єпис­коп. містом, належить монастирю Майнц, а від 1814 — Баварії. Мальовниче старовин­не місто від­будувалося після 2-ї світової війни і має чимало індустр. і торгівельних установ та під­приємств. Від 1945 в А. пере­бували понад 7 тис. українців у 4 таборах: Ляґарде, Артелері, Буа-Бріле і Піонір-Казерне. У листопаді 1945 від­бувся зʼїзд укр. еміграції з трьох окупац. зон — англ., франц. та амер., на якому було створ. Центр. пред­ставництво укр. еміграції як само­управну і допомогову установу українців із зав­да­н­нями: ре­презентувати еміграцію в усіх сферах життя, крім політичної, і координувати діяльність допомогових та ін. громад. організацій; дбати про правову, духовну й матеріал. допомогу та опіку; сприяти пере­селен­ню українців за межі Німеч­чини і дбати про створе­н­ня від­повід. умов їхнього життя у країнах нового поселе­н­ня; спів­працювати із закордон. укр. та ін. допомог. організаціями й установами, зокрема між­нар. організаціями для втікачів. В А. роз­міщувалось Пред­ставництво укр. еміграції краю Гес­сен; 29–30 березня 1947 від­бувся 2-й зʼїзд Обʼ­єд­на­н­ня укр. жінок; 25–26 серпня 1947 проходив зʼїзд УАПЦ, на якому православні віруючі роз­кололися на два табори: УАПЦ соборноправна і УАПЦ під проводом митрополита Полікарпа. Після пере­несе­н­ня укр. осередку зі Швайнфурта в А. продовжував виходити тижневик «Неділя» — гол. ред. Г. Которович. У таборах діяли дит. садки, нар. школи, фахові курси, драм. гуртки, хори, оркестри, б-ки, ко­оперативи, 10 громад. організацій, 8 парохій та 6 церк. братств. У таборі Ляґарде діяла укр. г-зія.

Літ.: Книш З. На порозі неві­домого (спогади від 1945 року). Париж, 1955; W. Fischer. 1000 Jahre Stadt Aschaffenburg. [Б. м.], 1958; Зеленецький О. На громадській ниві: (До 25-ліття Центр. пред­ставництва укр. еміґрації в Німеч­чині). Мюнхен, 1972; A. Stadtmüller. Die Zerstorung und der Wiederaufbau Aschaffenburgs. [1973]; A. F. Wolfert. Aschaffenburger Wappenbuch. [1983]; Маруняк В. Українська еміґрація в Німеч­чині і Австрії по другій світовій війні. Т. 1, 2. Мюнхен, 1985–98; Шарко Б. На громадській ниві: З діяльності Центр. пред­ставництва укр. еміґрації в Німеч­чині (1968–87). Мюнхен, 1988.

В. С. Леник, Л. І. Рудницький

Завантажити статтю