Ашинов Хазрет Ахметович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ашинов Хазрет Ахметович

АШИ́НОВ Хазрет Ахметович (Іэшъынэ Хьазрэт Ахъмэт ыкъу; 02. 01. 1926, аул Габукай, нині Теучежхабль, Адигея, РФ – 23. 05. 1994, м. Майкоп, Адигея, РФ) – адигейський письменник. Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін-ті (Москва, 1964). Проза А. започаткувала лірич. напрям в адигей. літ-рі. Автор оповідань, повістей, віршів, байок. Писав про життя адигей. аулу, молодої адигей. інтелігенції. Серед найвідоміших творів А. роман «Зэфакіу» («Зафак – чудо-танець», 1969), повісті «Аштрам» («Водяний горіх», 1967), «Шыур псы чъэрым зэпырэкіы» («Вершник переходить бурхливу річку», 1975), «Къушъхьэ хъужьыгъэ шъофхэр» («Рівнини перетворюються на гори», 1977), «Августым иаужырэ тхьэмаф» («Останній тиждень серпня», 1989), опублік. у Майкопі та Москві. Переклав вірші Т. Шевченка «І день іде, і ніч іде», «Хоча лежачого й не б’ють», «Та не дай, Господи, нікому», «І золотої, й дорогої», початок балади «Причинна».

Л. З. Мороз, І. Ш. Машбаш

Стаття оновлена: 2001