Артимович Агенор
Визначення і загальна характеристика
АРТИМО́ВИЧ Агенор (30. 08. 1879, с. Великий Кучурів, Буковина, нині Сторожинец. р-ну Чернів. обл. — 21. 10. 1935, Прага) — мовознавець, фахівець із класичної філології. Доктор філософії (1904). Дійсний член НТШ (1934). Навч. у Чернів. (закін. 1901) й Віден. університетах. Від 1904 — директор укр.-нім. гімназії у м. Кіцмань. У 1914 мав обійняти посаду доцент класич. філології Чернів. університету, але війна перешкодила цьому. Від 1917 — директор 2-ї Чернів. укр. гімназії, керував нею до окупації Буковини румунами у листопаді 1918. Переїхав до Станіслава (нині Івано-Франківськ), де став держ. секретарем освіти і культів ЗУНР, організатором шкільництва. У травні 1919 емігрував до Відня. Проф. класич. філології в УВУ. З перенесенням установи 1920 до Праги переїздить туди. Від 1926 — проф. індогерманістики в Укр. вільному пед. інституті ім. М. Драгоманова. 1928–30 — директор укр. гімназії у Ржевніце біля Праги. Належав до Празького лінгвіст. гуртка. В останні роки життя написав кілька цінних праць із порівнял. і теор. мовознавства, у яких розглядає мову як цілісну структуру. А. — автор праць із лат. та грец. метрики й просодії (Софокл, Овідій, Катул, Проперцій).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Що таке фонологія // ЖЗ. 1934. № 10; Суть мови // Там само. 1935. № 11; Потенціяльність мови // Зап. НТШ: Пр. філол. секції. Л., 1937. Т. 155.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
