Артимович Агенор - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артимович Агенор

АРТИМО́ВИЧ Агенор (30. 08. 1879, с. Великий Кучурів, Буковина, нині Сторожинец. р-ну Чернів. обл. – 21. 10. 1935, Прага) – мовознавець, фахівець із класичної філології. Д-р філософії (1904). Дійс. чл. НТШ (1934). Навч. у Чернів. (закін. 1901) й Віден. ун-тах. Від 1904 – дир. укр.-нім. г-зії у м. Кіцмань. У 1914 мав обійняти посаду доц. класич. філології Чернів. ун-ту, але війна перешкодила цьому. Від 1917 – дир. 2-ї Чернів. укр. г-зії, керував нею до окупації Буковини румунами у листопаді 1918. Переїхав до Станіслава (нині Івано-Франківськ), де став держ. секретарем освіти і культів ЗУНР, організатором шкільництва. У травні 1919 емігрував до Відня. Проф. класич. філології в УВУ. З перенесенням установи 1920 до Праги переїздить туди. Від 1926 – проф. індогерманістики в Укр. вільному пед. ін-ті ім. М. Драгоманова. 1928–30 – дир. укр. г-зії у Ржевніце біля Праги. Належав до Празького лінгвіст. гуртка. В останні роки життя написав кілька цінних праць із порівнял. і теор. мовознавства, у яких розглядає мову як цілісну структуру. А. – автор праць із лат. та грец. метрики й просодії (Софокл, Овідій, Катул, Проперцій).

Пр.: Що таке фонологія // ЖЗ. 1934. № 10; Суть мови // Там само. 1935. № 11; Потенціяльність мови // Зап. НТШ: Пр. філол. секції. Л., 1937. Т. 155.

Літ.: [Некролог] // ЖЗ. 1935. № 11; Агенор Артимович // Назустріч. 1935, 1 груд.; Сімович В. По втраті найближчого друга // Там само; Його ж. Агенор Артимович // Зап. НТШ: Пр. філол. секції. Л., 1937. Т. 155; Його ж. Агенор Артимович // Укр. шк. 1938, Ч. 1–6; Шелепець Й. Агенор Артимович і його вчення про потенціяльність мови // Від НТШ до УВУ. Мат. міжнар. наук. конф. (Пряшів–Свидник, 12–15 черв. 1991). К.; Л.; Пряшів; Мюнхен; Париж; Нью-Йорк; Торонто; Сідней, 1992; Відомі педагоги Прикарпаття.

М. О. Мороз

Стаття оновлена: 2001