Артинов Михайло Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Артинов Михайло Григорович

АРТИ́НОВ Михайло Григорович (21. 03 (02. 04). 1853 – 16(29). 04. 1913, Київ) – архітектор. Брат Г. Артинова. Закін. буд. уч-ще в С.-Петербурзі (1879), отримавши звання цивіл. інж. і чин 10-го класу. У 1889 – молодший архітектор буд. відділ. Харків. губ. правління, згодом займався приват. практикою. Наприкінці 19 ст. працював у Києві. Представник неоруського стильового напряму. Використовував також форми неороманіки й неоренесансу. За проектами А. в Києві збудовано особняк на розі вулиць Інститутської і Садової (1896, не зберігся), дит. лікарню Т-ва надання допомоги хворим дітям на вул. Бульварно-Кудрявській, № 20 (1897–98, нині мед. лаб., вул. Воровського, № 20), житл. будинок М. Равиковича на вул. Софіївській, № 17/15 (1899–1900, надбудова двох верхніх поверхів), Лук’янівський нар. дім (1899–1903, нині Будинок культури працівників трамвайно-тролейбус. управління, вул. Дегтярівська, № 5), прибутк. будинок Сніжка і Хлєбникової на розі вул. Пушкінської, № 45 і Караваєвської (нині Л. Толстого, 1899–1901), власний особняк на вул. Фундуклеївській, № 60 (нині Б. Хмельницького, кін. 90-х рр.), амбулаторію лікарні для чорноробів на Кадет. шосе (нині вул. Косіора, № 28/1, 1899–1901). Розробив проект будинку лікарні Т-ва лікув. закладів для хронічно хворих дітей на вул. Козловській (нині Паркова дорога, № 3–5, 1903, доопрацював А. Мінкус).

В. І. Тимофієнко

Стаття оновлена: 2001