Археографічні комісії

АРХЕО­ГРАФІ́ЧНІ КОМІ́СІЇ — спеціалізовані наукові ін­ституції, що за­ймаються пита­н­нями археографії. Першою ін­ституцією в царині архео­графії України, най­авторитетнішим центром виявле­н­ня, ви­вче­н­ня і публікації джерел з історії України, осередком консолідації укр. істориків Над­дні­прянщини стала «Времен­ная комис­сия для разбора древних актов», створ. 1843 при канцелярії київ., поділ. і волин. генерал-губернатора для збира­н­ня й публікації докум. матеріалів (у літературі традиційно називається Київ. А. к.). Комісія роз­шукувала документи в архівах місц. судово-адм. установ, магістратів, монастирів, у приват. архів. зі­бра­н­нях. Зна­йдені документи стали основою Київ. центр. архіву давніх актів (1852). У серій. багатотом. ви­да­н­нях — «Памятники» у 4-х т. (1845–59, 1897–98), «Архив Юго-Западной Рос­сии» у 35 т. (1859–1914) та ін. збірках — комісія опублікувала значну кількість докум. матеріалів і памʼяток з істор.-культур. спадщини України 14– 18 ст., що стали основою фундам. істор. досліджень 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Едиційна методика (див. Археографія), яку роз­робили чл. комісії, її організац. структура та осн. напрями діяльності справили знач. вплив на формува­н­ня вітчизн. археогр. практики упродовж на­ступ. 150 р. У роботі А. к. брали участь ві­домі вчені — М. Владимирський-Бу­данов, М. Довнар-Запольський, М. Іванишев, В. Ікон­ников, І. Каманін, М. Костомаров, О. Лазаревський, О. Левицький та ін. 1921 комісія уві­йшла до складу Археогр. комісії ВУАН.

А. к. НТШ створ. 1896 з ініціативи та на чолі з М. Грушевським (заст. І. Франко). Член А. к. НТШ були К. Левицький, О. Колес­са, С. Смаль-Стоцький, К. Студинський, С. Томашівський, С. Джиджора, М. Кордуба, згодом В. Антонович, Д. Багалій, В. Гнатюк, І. Каманін, В. Липинський, М. Василенко та ін. Започаткувала серійні вид. «Жерела з історії України-Руси» (11 т.) і «Памʼятки українсько-руської мови та літератури» (8 т.). Після 1-ї світової війни й поразки нац.-визв. боротьби в Галичині А. к. НТШ фактично припиняє діяльність. Багато її чл. на чолі з М. Грушевським включаються в організацію А. к. ВУАН, створ. на межі 1918–19 як По­стійна комісія для ви­да­н­ня памʼяток мови, письменства та історії в складі істор.-філол. від­ділу УАН. Остаточно сформувалася 1921 після обʼ­єд­на­н­ня з Київ. комісією для роз­гляду давніх актів. На чолі А. к. ВУАН стояли Д. Багалій (1918–19), В. Ікон­ников (1921– 23), М. Грушевський (1924–31). Організаторами наук.-археогр. роботи А. к. були також О. Левицький, М. Василенко, В. Модзалевський, С. Маслов, К. Лазаревська, В. Романовський, М. Довнар-Запольський, Й. Гермайзе, В. Перетц та ін. Форми, типи, концепція ви­дань джерел, методики в цілому базувалися на досвіді поперед. А. к. Перед­бачалося продовжити вид. «Архива Юго-Западной Рос­сии» під на­звою «Архів України». Едиційний доробок становить 15 томів неперіод. та серій. ви­дань — «Український архів» та «Український архео­графічний збірник», «Памʼятки українського письменства». Роз­роблено перші в укр. архео­графії узагальнені метод. принципи ви­да­н­ня джерел (1926). Від поч. 30-х рр. замість корпусних ви­дань з давньої і нової історії та культури України провід­не місце в планах А. к. ВУАН посідають темат. публікації з історії соц.-екон. роз­витку, «класової боротьби» та «соціалістичного будівництва».

А. к. Центрархіву України (ЦАУ) створ. 1928 на чолі з М. Рубачем для спрямува­н­ня археогр. роботи архівів у «належне» політ. річище (на противагу академіч. А. к.). Діяльність А. к. ЦАУ організовано за трьома секціями: ви­да­н­ня джерел із соц.-екон. історії України (серед академік секції — Д. Багалій, В. Веретен­ников, М. Горбань, В. Барвінський, О. Оглоблин, В. Романовський, Н. Мірза-Авакянц); ви­да­н­ня істор.-рев. памʼяток (М. Рубач, Ф. Герасименко, Р. Шпунт); архіво­зна­вча секція (В. Веретен­ников, П. Федоренко, О. Рябінін-Скляревський, П. Білик). Із заплан. до ви­да­н­ня 150 збірників побачили світ лише 8 томів. Важливим методич. здобутком А. к. ЦАУ є роз­робка В. Романовським, М. Горбанем, В. Веретен­никовим, П. Біликом правил ви­да­н­ня документів (1929–31), методики описува­н­ня актових книг (В. Романовський) та діловод. документів (В. Веретен­ников), першої всеукр. про­грами створе­н­ня серії археогр. довід­ників про склад і зміст усіх матеріалів, що входили до Єдиного держ. архів. фонду України (1929). У 1932–33 А. к. ЦАУ фактично згортає свою діяльність.

А. к. АН УРСР утвор. на базі Ін­ституту історії АН УРСР 1969 на чолі з академік А. Скабою як між­ві­дом. ко­ординац. центр у справі ви­да­н­ня джерел. Обʼ­єд­нала пред­ставників академ., архів. установ, університетів. До Бюро А. к. входили К. Гуслистий, Ф. Шевченко, А. Шевелєв, В. Стрельський, О. Мітюков. Роз­роблено пер­спектив. видавн. план А. к., що містив понад 40 т. докум. публікацій (1972); під­готовлено до друку 2 вип. щорічника А. к. «Архео­графія України» (затв. до друку 1973). А. к. через політ. об­ставини — посиле­н­ня рос. великодерж. на­ступу на Україну — не здійснила фактично жодного із заплан. ви­дань і не­вдовзі припинила свою діяльність.

А. к. АН УРСР (НАНУ) від­новлено по­становою Президії АН УРСР від 5 жовтня 1987 у поновл. складі. Очолив А. к. чл.-кор. АН УРСР П. Сохань. Осн. напрям діяльності — наук.-ко­ординац. та метод. забезпече­н­ня археогр. роботи в Україні. Створе­н­ня по­стійної штат. групи А. к. при Ін­ституті історії АН УРСР із від­діл. у Львові та Дні­пропетровську (1989) дало можливість роз­горнути широкомас­штабну діяльність. Вирішал. значе­н­ня мала перша Всеукр. нарада «Українська архео­графія: сучас. стан та пер­спективи роз­витку» (грудень 1988), що започаткувала консолідацію архео­графів, архівістів, джерело­знавців в Україні та роз­робле­н­ня чіткої концепції ви­дань писем. істор.-культур. спадщини України. Під егідою А. к. проведено на заг.-укр. рівні конф., наради, круглі столи, присвяч. роз­робці правил ви­да­н­ня документів і памʼяток (1990, 1995), всеукр. археогр. проектові «Архівна та рукописна україніка», згодом — Держ. про­грама «Національна архівна інформаційна система» (1991); роз­робці концепції археогр. роботи в Україні (1992). А. к. роз­робила мас­штаб. пер­спект. план ви­да­н­ня докум. джерел і памʼяток на 1989–2000. Видає «Український архео­графічний щорічник», продовжує нумерацію «Українського архео­графічного збірника» (К., 1926–30, т. 1–3). Штатна група А. к. стала осердям Ін­ституту укр. архео­графії та джерело­знавства НАНУ. У межах видавн. про­грами А. к. та Ін­ституту (більше 30 серій) побачило світ понад 300 ви­дань.

Завантажити статтю