Археозоологія

АРХЕОЗООЛО́ГІЯ (від архео… і зоологія) — роз­діл палеонтології, що ви­вчає рештки тварин­ного походже­н­ня (пере­важно кістки хребетних та раковини молюсків) в ориктоценозах (місце­знаходже­н­нях), які на певних етапах свого утворе­н­ня повʼязані з діяльністю людини. Такими місце­знаходже­н­нями є стоянки стародав. людей епохи палеоліту та неоліту, поховальні культові споруди, с-ща та міста від епохи бронзи до середньовіч­чя включно. Кістковий матеріал, що пере­важає в ориктоценозах такого типу, належить до категорії т. зв. кухон­них залишків — наслідків спожива­н­ня продуктів мисливства та рибальства, а, починаючи від неоліту, також роз­винутого скотарства. У пізньому палеоліті кістки (пере­важно мамонта) використовували також як буд. матеріал для скла­да­н­ня каркасів жител та як сировину для виготовле­н­ня знарядь праці. Ймовірно, окремі на­громадже­н­ня кісток мають ритуал. та культове походже­н­ня. Додатковим інформатив. джерелом А. є також твори образотвор. та прикладного мистецтва, що містять зображе­н­ня тварин минулого — наскельний та печер. живопис, фрески, скульптурні зображе­н­ня, роз­пис декор. та побут. посуду тощо. З появою писемності певне значе­н­ня для А. мають і стародавні літ. джерела. Археозоолог. дослідже­н­ня — обовʼязковий атрибут археології, оскільки вони є базовими для від­творе­н­ня середовища існува­н­ня люд. су­спільства, основою для узагальне­н­ня питань історії мисливства, рибальства та одомашне­н­ня тварин. По суті, вони роз­кривають окремі важливі аспекти госп. діяльності насел. минулого, а в окремих випадках — специфіку етносу. Мають певне значе­н­ня для зоології, оскільки складають основу істор.-фауніст. узагальнень. Роз­виток археозоолог. досліджень у Сх. Європі повʼязаний з іменами Д. Анучина, С. Боголюбського, М. Вавилова, В. Громова, В. Громової, С. Кирикова, К. Паавера, В. Цалкіна; в Україні — В. Бібикової, О. Браунера, І. Пі­доплічка та ін.

Завантажити статтю