Архів України історичний у Києві Центральний державний (ЦДІАК)

АРХІ́В УКРАЇ́НИ ІСТОРИ́ЧНИЙ У КИ́ЄВІ Центральний державний (ЦДІАК) — установа Державного комітету архівів України, що забезпечує зберіга­н­ня документів, які висвітлюють історію України. Створ. 1941. До його складу вві­йшли фонди Центр. архіву стародавніх актів у Києві (засн. 1852), частина фондів Центр. архіву революції в Харкові і Київ. обл. істор. архіву. Остаточне формува­н­ня ЦДІА УРСР у Києві від­булося 1944. У 1971 додалися фонди, ліквідов. 1970 ЦДІА УРСР у Харкові. Нині містить 1624 фонди, 1320 тис. справ. Найдавнішими документами архіву є рукописне Євангеліє 12 ст. та документ, датов. 1369. Найдавніші матеріали зі­брані в Колекції документів Київ. археогр. комісії. Це привілеї литов. князів і польс. королів, універсали укр. геть­манів, грамоти рос. царів, документи з під­писами ви­значних діячів України, Росії та ін. країн. Найцін­нішу частину докум. зібр. ЦДІАК складають актові книги судово-адм. і станових установ Прав­обереж. України — ґродських, земських, під­коморських, конфедерат. судів, магістратів і ратуш. В актових книгах зосереджено бл. 1 млн документів, що від­ображають соц.-екон., політ. роз­виток Прав­обереж­жя за період від поч. 16 ст. до 60-х рр. 18 ст. До цього комплексу входять документи про визв. війну під проводом Б. Хмельницького, козац. та селян. ви­ступи, гайдамац. рух тощо. Унікальним джерелом для ви­вче­н­ня історії України 18 ст. є фонд Архіву Коша Нової Запорозької Січі, документи якого охоплюють усі прояви життя Запорож­жя остан­нього періоду існува­н­ня козацтва. Дані про адм.-територ. устрій та екон. роз­виток Лів­обереж. та Слобід. України кін. 17–18 ст. містяться у фондах Ген. військ. канцелярії, 1-ї і 2-ї Малорос. колегій, Ген. опису Лів­обереж. України, Канцелярії військ. скарбу, Ген. військ. суду, полкових і сотен. канцелярій і судів. Матеріали про військ. стан України 17–18 ст., заходи щодо упр. військ. силами, охорону кордонів містяться у фондах Канцелярії ген. військ. артилерії, полкових і губ. канцелярій. Історія України 2-ї пол. 18 ст. висвітлена у фондах Брацлав., Вознесен., Київ., Катериносл., Новгород-Сівер., Подільс., Харків., Черніг. намісницьких правлінь. Про церк.-монастир. землеволоді­н­ня, духовну освіту, будівництво церков і монастирів, описи церк. майна, плани монастир. будівель та маєтностей, між­нар. звʼязки церкви тощо роз­повід­ають документи фондів реліг. установ Київ., Пере­яслав.-Борис­піл. духов. консисторій, Києво-Печер. лаври, Києво-Софіїв. кафедр. собору, київ. та ін. монастирів. Є сповід­ні роз­писи та метричні книги реліг. установ різних конфесій насел. пунктів сучас. Київ. обл. Важл. джерелом для ви­вче­н­ня екон., політ., сусп., культ.-осв. і реліг. стосунків України, а також Польщі, Білорусі, Литви, Латвії 16 — поч. 20 ст. є родові й особові фонди магнатів і шляхти Прав­обереж. України. Осн. частину докум. збірки архіву складають фонди установ та ін­ституцій Рос. імперії 19 — поч. 20 ст. У фондах Канцелярії київ., подільс. і волин. генерал-губернатора, канцелярій генерал-губернаторів та військ. губернаторів, палат держ. майна, люстраційних комісій зберігаються документи про роз­виток промисловості й торгівлі, соц. рухи, правове й майнове становище держ. і поміщиц. селян, під­готовку і проведе­н­ня в Україні реформи 1861, придуше­н­ня польс. пов­ста­н­ня 1830–31, статист. дані й звіти про становище губерній тощо. Осн. етапи зародже­н­ня і роз­витку промисловості, становище робітників від­ображені також у фондах Києво-Межигір. фаянс. ф-ки, Шосткин. порох. заводу, комісій соляних заводів, контор цукр. заводів, канцелярій окружних фабрич. ін­спекторів. Слідчі, судові та ін. докум. матеріали фондів жандарм. упр., охорон. від­ділів, поліції та установ суду і прокуратури роз­кривають історію політ. партій та організацій, рев. ви­ступів робітників, селян, студентів, учнів. молоді, солдатів. Про заборону вжива­н­ня української мови в друк. вид., роз­по­всюдже­н­ня творів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Гоголя та ін. укр. і рос. письмен­ників за­значено в документах Київ. цензур. комітету, Канцелярії київ. окремого цензора, Київ. тимчас. комітету у справах друку. У фондах установ та організацій періоду 1-ї світової війни зі­брано дані про хід мобілізації рос. армії, діяльність адміністрації на тер. Галичини і Буковини, екон. і політ. стан цих регіонів під час 1-ї світової війни, санітарне і мед. обслуговува­н­ня діючої армії, організацію шпиталів, санітар. по­їздів, виробництво зброї тощо. Осн. пита­н­ня з історії роз­витку освіти і культури в Україні висвітлюють документи фондів упр. Київ. та Харків. навч. округів, Київ. духов. академії, Київ. семінарії, Кременец. ліцею, у яких зі­брано інформацію про становле­н­ня початк., серед., спец. та вищої освіти. Цінні матеріали для ви­вче­н­ня історії культури подають фонди культурно-просвітн. т-в та організацій: Київ. товариства охорони памʼяток старовини та мистецтв, Київ. товариства давнини і мистецтв, Київ. від­діл. Рос. тех. товариства, Київ. від­діл. Рос. військ.-істор. товариства, Харків. істор.-філол. товариства. Родин­ні й особові фонди укр. громад., політ. і наук. діячів — Ґалаґанів, Скоропадських, Терещенків, Грушевських, В. Антоновича, Д. Багалія, О. Кістяківського, М. Сумцова, О. Потебні та ін. — подають їхні біогр. дані, висвітлюють роз­виток культури, науки, су­спільно-політ. руху в Україні в 19 — на поч. 20 ст. У архів. колекціях інкунабул і старо­друків зберігаються рідкісні європ. та вітчизн. ви­да­н­ня — ліонська інкунабула (1454), ляйпцизькі, базельські, штут­тґартські палеотипи (поч. 16 ст.), перше вид. «Литовського статуту» (1588), «Патерик» (16 ст.), «Лексикон Памви Беринди» (поч. 17 ст.), «Граматика Мелетія Смотрицького» (1648), «Літопис Григорія Грабянки» (список 1773), «Ізраїльський змій» Г. Сковороди тощо. У фондах і колекціях архіву зберігаються цінні картогр. і геодез. документи 17 — поч. 20 ст., зокрема одна з найдавніших памʼяток укр. карто­графії — межова карта Борис­піл. волості 30-х рр. 17 ст.; план Києва, складений М. Ушаковим у 1695; документи Київ. інж. команди та ін. Серед унікал. джерел 16–18 ст. — на­престольне Євангеліє, ви­дане у Львові (1636), яке київ. митрополит П. Могила подарував 1641 церкві Спаса у Берестові; копіарій маґдебур. привілеїв Києва (1544–1659); геогр. і топогр. описи Київ. намісництва (1781, 1785, 1787); кольор. зображе­н­ня гербів Київ., Черніг. та Новгород-Сівер. намісництв.

Завантажити статтю